Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 642/706/16-ц
провадження № 61-35503св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_7, на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Колтунової А. І., Піддубного Р. М., від 14 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовну заяву, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що 24 січня
2015 року вона надала у позику ОСОБА_2 461 440 грн до 24 травня
2015 року та 10 600 доларів США до 24 березня 2015 року, про що останнім складені розписки. Посилаючись на те, що позичальник не виконав зобов`язання з повернення коштів у визначений сторонами договору строк та з огляду на те, що на час отримання коштів та написання розписок ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, тобто вказані грошові кошти були витрачені на потреби сім`ї, позивач просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь заборгованість за договорами позики у розмірі 33 000 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у складі судді
Гримайло А. М. від 26 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у сумі 844 644,09 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позичальник не виконав свого обов`язку щодо повернення коштів за договорами позики, є всі підстави для стягнення з нього всієї суми заборгованості. При цьому заборгованість підлягає стягненню у національній валюті - гривні відповідно до курсу НБУ станом на день платежу. Разом з тим, суд вважав за неможливе стягнути таку заборгованість із ОСОБА_3 у солідарно з позичальником, оскільки не доведено, що взяті у позику кошти були використані в інтересах сім`ї.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова
від 26 жовтня 2016 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики у розмірі 461 440 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики у розмірі 259 686 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково вважав, що грошові кошти у розмірі 461 400 грн бралися у позику не в інтересах сім`ї, оскільки матеріали справи містять згоду
ОСОБА_3 на укладення її чоловіком договору позики на зазначену вище суму, а тому ця заборгованість підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку. Разом з тим такої згоди на укладення
ОСОБА_2 договору позики на суму 10 600 доларів США, що еквівалентно 259 686 грн, ОСОБА_3 не надавала і доказів, що він укладався в інтересах сім`ї матеріали справи не містять, у зв`язку із чим ця сума заборгованості підлягає стягненню тільки з позичальника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі укладення одним з подружжя договору позики чинним законодавством не передбачено солідарного обов`язку другого з подружжя перед позикодавцем за невиконання позичальником зобов`язань за цим договором, а вимоги статей
65, 73 СК України не є підставою для задоволення позову позикодавця до того з подружжя, який не є стороною правочину.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 січня 2015 року позивач надала в борг ОСОБА_2 461 440 грн
до 24 травня 2015 року, про що останнім складено розписку.
ОСОБА_3 , яка на час отримання позичальником коштів перебувала із останнім у зареєстрованому шлюбі, надала згоду на укладення цього договору (а. с. 3, 4).
Цього ж дня ОСОБА_1 надала у позику ОСОБА_2 ще
10 600 доларів США до 24 березня 2015 року, про що останнім складено розписку (а. с. 75).
Вказані кошти у визначений договорами строк повернуто не було.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині стягнення з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 461 440 грн, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України в іншій частині законність ухваленого судового рішення не перевіряється.