Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 461/14042/14
провадження № 61-35749св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., про визнання договорів дарування частин квартири недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2009 року ОСОБА_1 набула у власність 1/8 частину спірної квартири. В листопаді 2014 року вона дізналась, що її дядько - ОСОБА_3 подарував належні йому 3/4 частки квартири ОСОБА_2 .
Факт дарування його єдиного нерухомого майна абсолютно чужій людині, а саме відповідачу ОСОБА_2 свідчить про те, що в момент укладення договорів дарування ОСОБА_3 не розумів їх значення, оскільки він декілька разів перебував на примусовому стаціонарному лікуванні у Львівській обласній психіатричній лікарні. В 1988 році йому було поставлено діагноз шизофренія. Влітку 2008 року ОСОБА_3 добровільно проходив стаціонарне лікування у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері, з якого виписався в липні 2008 року. Регулярно отримував медичну допомогу у цьому закладі, де і перебуває на консультативному обліку з вказаним діагнозом.
ОСОБА_1 просила визнати недійсним договори дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 від
12 лютого 2008 року та 1/4 частини вказаної квартири від 07 грудня 2009 року, які були укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 28 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що позивачем не доведено, що ОСОБА_3 в момент укладення спірних договорів, був неспроможний розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 жовтня 2015 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 вересня
2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у судово-психіатричній експертизі є необ`єктивними та необґрунтованими, оскільки члени комісії та експерт вже проводили експертизу по іншій цивільній справі.
Доводи інших учасників справи:
У березні 2018 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Львівської області від
21 вересня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Галицького районного суду міста Львова.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
У липні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 614/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-35749св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.