Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 316/844/17
провадження № 61-41051св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Нестеренко Ілона Анатоліївна,
відповідач - Державна казначейська служба України,
представник відповідача - Богуш Павло Миколайович,
третя особа 1 - Енергодарська місцева прокуратура Запорізької області,
представник третьої особи 1 - Ковальова Наталія Сергіївна,
третя особа 2 - Енергодарський відділ поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на постанову апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Крилової О. В., Кухаря С. В. від 06 червня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), треті особи: Енергодарська місцева прокуратура Запорізької області, Енергодарське відділення поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що 17 лютого 2014 року заступник начальника СВ Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізької області Табацький Д. А. повідомив його про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 367 КК України, а 20 лютого 2014 року йому було вручено обвинувальний акт.
24 лютого 2016 року Енергодарським міським судом Запорізької області було винесено вирок, яким його визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності складу кримінального правопорушення в його діяннях. Вирок набрав законної сили 26 березня 2016 року.
Позивач вважає, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, тривалого знаходженням під слідством і судом з 17 лютого 2014 року по 26 березня 2016 року, йому заподіяно моральну шкоду. Тривалість та нервовість судових процесів призводили до морального виснаження і неможливості сконцентруватися на інших справах, що негативно відобразилось на життєвих стосунках з близькими на спроможності повноцінно працювати та заробляти кошти. Знаходження тривалий час в якості обвинуваченого, негативно відзначилось і на ділової репутації та його престижу. Крім того, він поніс витрати на правову допомогу адвоката та витрати, пов`язані з явкою до суду.
Посилаючись на викладене, позивач на підставі статті 56 Конституції України, пункту 2 частини другої статті 1167, статей 1176, 1190 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 80 825,80 грн, яку стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України, а також понесені ним витрати на правовому допомогу на загальну суму 21 120 грн та витрати, пов`язані з явкою до суду в розмірі 7 426,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 412,90 грн, витрати на правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 17 лютого 2014 року в сумі 15 800 грн, витрати на правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 27 квітня 2017 року в сумі 5 120 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача були обмежені протягом тривалого часу внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, а тому наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі, визначеному з урахуванням засад розумності, виваженості, справедливості, а також характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини у розмірі 1600 грн, із застосуванням пункту 3 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06грудня 2016 року № 1774-V11, а не з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, яка становила 3200 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката, суд виходив із їх обґрунтованості та документального підтвердження.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов`язаних з явкою до суду, суд виходив із їх недоведеності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 06 червня 2018 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 липня 2019 року про виправлення описки апеляційну скаргу ДКС України залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Нестеренко І. А. задоволено частково. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 40 412,90 грн скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Стягнуто з ДКС України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 80 825,80 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що розмір моральної шкоди необхідно розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом (25 місяців і 8 днів), який станом на 01 січня 2017 року становив 3 200 грн, а не застосовувати для визначення розміру моральної шкоди розрахункову величину в розмірі 1 600 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року заступник прокурора Запорізької області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, всупереч пунктів 3, 9 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, безпідставно визначив суму відшкодування шкоди, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 3 200 грн, застосувавши її розмір у якості розрахункової величини, а не 1 600 грн. Висновок апеляційного суду про те, що вказаний закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин є помилковим, оскільки зазначений нормативний акт є спеціальною нормою щодо Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", яким визначається розмір мінімальної заробітної плати для визначення розміру виплат на відшкодування моральної шкоди.
Оскільки постанова апеляційного суду не оскаржується в частині вирішення позову про стягнення витрат, пов`язаних з явкою до суду та на правову допомогу, то в цій частині не є предметом касаційного оскарження (стаття 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 316/844/17 з Енергодарського міського суду Запорізької області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 18 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240, частиною першою статті 367 КК України та було розпочато кримінальне провадження № 42013080160000023.
17 лютого 2014 року заступник начальника СВ Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізької області Табацький Д. А. повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 367 КК України.
20 лютого 2014 року ОСОБА_1 було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013080160000023 від 18 червня 2013 року, за частиною другою статті 240 та частиною першою статті 367 КК України, складений слідчим Табацьким Д. А. та затверджений прокурором прокуратури м. Енергодар Тендеренко В. П., справу передано на розгляд до Енергодарського міського суду Запорізької області.
12 грудно 2014 року Енергодарським міським судом було винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, та виправдано його за відсутністю в діянні складу злочину. За частиною другою статті 240 КК України ОСОБА_1 визнано винним з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 квітня 2015 року вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 грудня 2014 року в частині засудження ОСОБА_1 за частиною другою статті 240 КК України скасовано, призначено в указаній частині новий розгляд в суді першої інстанції.
24 лютого 2016 року Енергодарським міським судом було винесено вирок, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю наявності складу кримінального правопорушення в його діяннях. Вирок набрав законної сили 26 березня 2016 року.
Таким чином, позивач перебував під слідством з 17 лютого 2014 року (повідомлення про підозру) по 26 березня 2016 року (набуття вироком суду законної сили) - 25 місяців і 8 днів.