Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 725/2043/16-ц
провадження № 61-13766св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року у складі колегії суддів: Міцнея В. Ф., Владичана А. І., Височанської Н. К.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Позовна заява мотивована тим, що сторони з 01 листопада 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 квітня 2016 року.
За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, у них народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, які після розірвання шлюбу залишились проживати разом з матір`ю та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання своїх малолітніх дітей не надає.
ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 900,00 грн щомісячно на кожну дитини до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 10 травня 2016 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 551,20 грн судового збору в дохід держави.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежів за один місяць.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із наявності правових підстав для стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 травня
2016 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено факту перебування дітей лише на її утриманні. ОСОБА_1 та її діти перебувають на обліку в управлінні соціального захисту населення Першотравневого району міста Чернівці, як внутрішньо переміщені особи і отримують щомісячну адресну допомогу. Крім цього, ОСОБА_1 отримала благодійну допомогу.
Тобто ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
18 липня 2016 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року та залишити в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від
30 травня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що отримання соціальної допомоги та благодійної допомоги не є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання разом з позивачкою та їхніми дітьми.
Доводи інших учасників справи:
У вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Першотравневого районного суду міста Чернівці.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 11 червня 2019 року № 652/0/226/19 за касаційним провадженням № 61-13766св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.