Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 496/450/15-ц
провадження № 61-18829св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області у складі судді Калінюка Р. Б. від 19 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Цюри Т. В., Сидоренко І. П. від 21 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з позовом, в якому просило у рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 19 вересня 2008 року № 11396056000 у загальному розмірі 2 319 756 грн 94 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності, а саме: на земельну ділянку площею 0,086 га по АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами за цією ж адресою.
Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 11396056000 від 19 вересня 2008 року, станом на 01 жовтня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 2 319 756 грн 94 коп., з яких: відсотки за кредитним договором - 34 955 грн 25 коп.; заборгованість за додатковою угодою - 1 275 196 грн 49 коп. та відсотки за додатковою угодою - 1 009 605 грн 20 коп., у зв`язку із чим банк просив позов задовольнити у повному обсязі.
Справа розглядалася судами неодноразово
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Біляївського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Звернуто стягнення в рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 щодо оплати заборгованості у розмірі 2 319 756 грн 94 коп., шляхом визнання права власності за ПАТ "Дельта Банк" на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку, площею 0,086 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник свої зобов`язання з повернення кредиту в обумовлені кредитним договором строки не виконав. Вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом передачі у власність іпотекодержателю предмета іпотеки, а саме земельної ділянки, є обґрунтованою. Відмовляючи у задоволенні позову в частині передачі у власність іпотекодержателю житлового будинку, суд першої інстанції керувався вимогами Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", та виходив з того, що спірний будинок є єдиним житлом відповідача і його площа не перевищує 250 метрів.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2015 року апеляційну скаргу представника ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Заочне рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року скасовано. Позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. В рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 щодо оплати заборгованості у розмірі 2 319 756 грн 94 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,086 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 93,80 кв. м, шляхом проведення прилюдних торгів з установленням початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціна на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Також судом встановлено, що рішення суду не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Останнім рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено. Заочне рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 93,80 кв. м, житловою площею 60,30 кв. м шляхом передачі у власність та визнання права власності - відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог банку про звернення стягнення на житловий будинок, та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині з інших підстав, виходив з того, що умови іпотечного договору від 19 вересня 2008 року містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за рішенням суду права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем суперечить Закону України "Про іпотеку". З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржується тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність житлового будинку. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
До того ж, рішення суду першої інстанції було предметом перегляду судом апеляційної інстанції тільки в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність саме житлового будинку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу №496/450/15-ц з Біляївського районного суду Одеської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та визнання права власності, призначено до розгляду.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.