Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 145/933/16-ц
провадження № 61-21035св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "Можайське",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада
2016 року в складі судді Кіосак Н. О. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б.,
Денишенко Т. О., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" (далі - ТОВ "Можайське") про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.
Позов мотивовано тим, що 20 липня 2011 року між ТОВ "Можайське" та його батьком ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на праві власності останньому, строком до 20 липня 2021 року. Після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, він успадкував вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 11 грудня 2012 року, про що своєчасно повідомив відповідача. Проте, ТОВ "Можайське" не сплатило, йому як спадкоємцю орендну плату за 2013-2015 роки, унаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 5 021 грн 38 коп.,
Посилаючись на те, що відповідач допустив суттєве порушення умов договору оренди земельної ділянки, а саме тривалий час не платив орендну плату, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, остаточно просив розірвати договір оренди, стягнути з ТОВ "Можайське" заборгованість з орендної плати у розмірі 5 021 грн 38 коп. та передбачену пунктом 13 договору оренди пеню за прострочення платежів у розмірі 5 067 грн 85 коп., а всього 10 089 грн 23 коп.
Заперечуючи проти позову, ТОВ "Можайське" у червні 2016 року звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 заборгував товариству кошти за надані в рахунок орендної плати послуги щодо обробітку земельної ділянки, перевезення, очищення та зберігання врожаю в загальному розмірі 30 631 грн 68 коп., з яких 17 056 грн 51 коп. - сума основного боргу, 12 680 грн 59 коп. - інфляційні втрати та 894 грн 58 коп. - 3% річних.
Уточнивши позовні вимоги, ТОВ "Можайське" зменшило суму вимоги з урахуванням виплаченої орендної плати до 20 543 грн 74 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт систематичного порушення його прав відповідачем на отримання орендної плати за землю, сам позивач не вчиняв дій для отримання орендної плати. Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначив про відсутність між сторонами жодної угоди про надання послугз обробітку земельної ділянки, перевезення, очищення та зберігання врожаю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних через їх безпідставність.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, останній просить рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 березня
2017 року в частині вирішення його позовних вимог скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог у повному обсязі.
У решті рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Таким чином, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області
від 17 листопада 2016 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області
від 06 березня 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог в касаційному порядку не оскаржуються.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами правильно встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою нараховувалася, але не сплачувалася відповідачем. Встановивши існування невиконаного зобов`язання за договором оренди, суди першої та апеляційної інстанції невірно застосували норми матеріального права та не захистили порушені права позивача, вважаючи, що сам позивач не виконав обов`язок щодо звернення до боржника за виплатою орендної плати. Зазначене свідчить про намагання відповідача ухилитися від виконання обов`язку, існування якого встановлено судами, та повне сприяння судів відповідачу у цьому. Крім того, апеляційним судом невірно застосовано положення статті 532 ЦК України щодо місця виконання зобов`язання, й не враховано, що згідно пункту 4 частини першої вказаної статті виконання за грошовими зобов`язаннями проводиться за місцем проживання кредитора, однак відповідачем жодних дій спрямованих на виконання свого грошового зобов`язання виконано не було, чим допущено суттєве порушення умов договору оренди, що у свою чергу є підставою для розірвання договору та стягнення орендної плати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній вище справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, витребувано справу № 145/933/16-ц з Тиврівського районного суду Вінницької області.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року справу№ 145/933/16-ц призначено до розгляду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 червня 2019 року справу № 145/933/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 20 листопада 2011 року між ТОВ "Можайське" та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею
3,6134 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шендерівської сільської ради за межами населеного пункту, строком на 10 років.
Відповідно до пункту 9 вказаного договору орендна плата сплачується в грошовій або в натуральній формі.
При грошовій формі оплати оренди земельної ділянки плата сплачується у розмірі не менше 4% від грошової оцінки, яка встановлена пунктом 5 цього договору у розмірі 1 361 грн 92 коп. в рік.
Орендна плата вноситься до 01 грудня кожного року в розмірі, обумовленому в пункті 9 цього договору (пункт 11 договору оренди земельної ділянки).
Відповідно до пункту 13 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Вказана земельна ділянка належала батьку позивача ОСОБА_3 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
11 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, 05 червня
2013 року зареєстрував своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повідомив відповідача про зміну власника орендованої ним земельної ділянки.
Отже позивач, як власник земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ "Можайське", має право на отримання орендної плати, проте за 2013-2015 роки її не отримував.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої й апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда
землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.