Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 296/7223/15-ц
провадження № 61-19457св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач 1 - ОСОБА_2,
відповідач 2 - Управління житлового господарства Житомирської міської ради,
третя особа - служба у справах дітей Житомирської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира в складі судді Сингаївського О. П. від 05 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області в складі колегії суддів: Галацевич О. М., Широкової Л. В., Якухна О. М. від 08 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому зазначила, що 01 липня 1996 року вона була прийнята на роботу в ткацький цех ставильником третього розряду ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна". За місцем роботи її забезпечили житловою площею у гуртожитку АДРЕСА_1 , виділивши їй койко-місце в кімнаті № НОМЕР_1, що підтверджується ордером № 1726 серії ЗХВ, виданим на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу ВАТ "Хімволокно" від 08 липня 1996 року. В серпні 1996 року вона прописалася за вказаною адресою і постійно проживала там до початку 2014 року. У вересні 2014 року їй стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду управління житлового господарства міської ради від 05 травня 2014 року за № 63136.
Посилаючись на те, що вона проживала в спірній кімнаті більше ніж п`ять років, щомісячно сплачувала за користування житлом, а також на те, що не зрозуміло яким чином отримала дозвіл на приватизацію кімнати ОСОБА_2 і чому були випадково втрачені документи про її реєстрацію, позивач просила суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації № 63136 від 05 травня 2014 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 63136 про право власності на житло від 05 травня 2014 року, видане на підставі розпорядження Відділу приватизації державного житлового фонду від 05 травня 2014 року; визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; припинити право власності відповідачів ОСОБА_2, неповнолітньої ОСОБА_3 на вищевказану квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із безпідставності та недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст узвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 08 лютого 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно залишили без уваги докази, надані позивачем, у тому числі показання допитаних у судовому засіданні свідків та дійшли помилкового висновку про недоведеність позову та його необґрунтованість.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У квітні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Зазначає, що ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами, що ордер їй було видано саме на кімнату № НОМЕР_1 для вселення до неї. Оскільки заявнику 27 грудня 1995 року була надана для проживання кімната № НОМЕР_1 (ордер № 1695), то видача ОСОБА_1 ордера 03 липня 1996 року суперечила вимогам Примірного положення про гуртожитки та діючого на той час житлового законодавства щодо видачі ордера виключно на вільне приміщення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 296/7223/15-ц з Корольовського районного суду м. Житомира.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до розпорядження органу приватизації № 63136 від 05 травня 2014 року у приватну власність відповідача ОСОБА_2 передано квартиру АДРЕСА_1 та цього ж дня видано свідоцтво № 63136 про право власності на житло, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що мала право на приватизацію спірного житла, оскільки вселилась до нього відповідно до ордеру, виданого їй 08 липня 1996 року і проживала там до початку 2014 року. Зазначала, що приватизація квартири проведена ОСОБА_2 незаконно.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04 вересня 2008 року умовами реалізації мешканцями гуртожитків конституційного права на житло, зокрема, одержання мешканцем гуртожитку права на приватизацію кімнати в гуртожитку, є 1) відсутність в особи власного житла; 2) правомірність її проживання в гуртожитку та користування гуртожитком; 3) реєстрація за місцем проживання у гуртожитку більше 5 років на законних підставах.