Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 575/473/16-ц
провадження № 61-33581св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кириківське",
третя особа - Відділ Держгеокадастру у Великописарівському районі Сумської області,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 січня 2017 року у складі судді В`юник Н. Г. та рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кириківське" (далі - ТОВ "Кириківське") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Великописарівському районі Сумської області.
Позовна заява обґрунтована тим, що 20 вересня 2006 року між нею та ТОВ "Кириківське" було укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю), зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 24 січня 2007 року № 040762804077.
Отримавши у 2014 року свій примірник договору, вона довідалася про те, що за його змістом значиться, що угоду укладено на 15 років, хоча в дійсності строк дії договору становить 5 років.
Посилаючись на те, що своєї згоди на укладення договору на 15 років вона не давала, а також на те, що орендна плата у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки суперечить вимогам Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 92/2002 від 02 лютого 2002 року, позивач просила визнати вказаний договір недійсним з підстав, визначених частинами 1-3, 5, 6 ст. 202 та статтею 215 ЦК України, і зобов`язати відповідача повернути їй спірну земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 23 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Кириківське" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Великописарівському районі Сумської області відмовлено за спливом строку позовної давності.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустила позовну давність, про застосування якої просив відповідач, оскільки спірний договір оренди землі укладено у 2006 році, а з позовом про визнання його недійсним позивач звернулася до суду в 2016 році. Також суд зазначив, що сторони не надали доказів, які б достовірно свідчили, у який період були внесені зміни до договору оренди земельної ділянки шляхом дописування цифри "1" у пункті 6 (строк дії договору) та чи існувала цифра "1" на час підписання договору.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 січня 2017 року в даній справі частково змінено, виключено з його мотивувальної частини висновок суду про ненадання сторонами доказів щодо періоду внесення змін до договору оренди земельної ділянки та цифри "1" на час підписання договору.
В іншій частині рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 січня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутність волевиявлення ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди землі строком на 15 років свідчить про порушення її прав і є підставою для визнання його в цій частині недійсним відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Проте, позивач пропустила строк позовної давності, про застосування якого заявляв відповідач, та не навела поважних причин пропуску цього строку. При цьому апеляційний суд вважав, що надані сторонами докази у своїй сукупності вказують на те, що договір оренди земельної ділянки укладався на 5 років, а дописування цифри "1" було здійснене після його підписання, до моменту реєстрації, тому висновок суду першої інстанції, що сторони не довели періоду внесення змін до договору та існування цифри "1" на час його підписання, не відповідає обставинам справи.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2017 рокуОСОБА_1 подано до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати змінене рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог з причини пропуску позивачем строку позовної давності і ухвалити в цій частині нове рішення, яким: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (земельного паю) № 206 від 20 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Кириківське"; зобов`язати ТОВ "Кириківське" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,60 га, що розташована на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, виданого Кириківською селищною радою народних депутатів 21 грудня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 237.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що вимоги щодо позовної давності не поширюються на вимоги власника про захист права власності на підставі статті 391 ЦК України, оскільки таке правопорушення є триваючим, тому строк давності не сплинув. Факт отримання коштів від ТОВ "Кириківське"як орендної плати за період 2006 - 2016 років позивач вважає таким, що не може свідчити про її обізнаність щодо порушення прав як власника земельної ділянки та схвалення строку дії договору на 15 років.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою і витребувано цивільну справу № 575/473/16-ц з Великописарівського районного суду Сумської області.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 червня 2019 року справу передано на розгляд Верховного Судуу складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2017 року призначено до судового розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05 серпня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Коротенко Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротун В. М., Курило В. П., Червинська М. Є. Обґрунтування призначення проведення повторного автоматичного визначення судді: призначення колегії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, виданого Кириківською селищною радою народних депутатів 21 грудня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 237.
20 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кириківське" укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю) № НОМЕР_2, зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель зроблено запис за № 040762804077 від 24 січня 2007 року.
Згідно умов даного договору ОСОБА_1 передає відповідачу земельну ділянку площею 3,60 га, з яких 2,81 га - рілля, 0,79 га - сіножаті.
Зі змісту договору оренди земельної ділянки, що міститься в матеріалах справи, слідує, що він укладений на 15 років з дня набрання ним чинності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.