Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 759/7110/14-ц
провадження № 61-23556св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року у складі судді Макаренко В. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Вербової І. М., Головачова Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 11 січня 2008 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними набуте наступне майно: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 46,40 кв.м, житловою площею 30,10 кв.м, і автомобіль марки "Chevrolet Aveo", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який зареєстровано на відповідача. Згоди про порядок поділу зазначеного майна вони дійти не можуть.
Зурахуванням уточнень, просила суд поділити майно, набуте за час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,40 кв.м, житловою площею 30,10 кв.м, і автомобіль марки "Chevrolet Aveo", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який зареєстровано на відповідача, в рівних долях.
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що поділу підлягає не лише майно, придбане за час шлюбу, а також борги, набуті за час перебування їх у шлюбі.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 118 800 грн - Ѕ частину від суми коштів, сплачених ним у погашення боргу ОСОБА_4 відповідно до боргової розписки від 18 травня 2010 року. Крім того, зазначив, що частину кредиту у розмірі 74 371 грн він погасив 19 травня 2011 року за рахунок майна, що належало йому на праві особистої приватної власності - автомобіля марки "Mitsubishi Lanser", 2006 року випуску, який він продав 18 травня 2011 року.
Справа була предметом розгляду судів різних інстанцій неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, задоволено частково.
В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 46,40 кв. м., житловою площею - 30,10 кв. м.
В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 46,40 кв. м., житловою площею - 30,10 кв. м.
В іншій частині первісного позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом мотивоване тим, що оскільки квартиру придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період шлюбу, вона є об`єктом їх спільної сумісної власності як подружжя та підлягає поділу.
В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що оскільки автомобіль марки Chevrolet Aveo є відчуженим у період перебування сторін у шлюбі і на момент розгляду справи вже не перебуває на праві власності у ОСОБА_2, таке майно поділу не підлягає. З іншими позовами з цього приводу ОСОБА_1 до суду не зверталася.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 вказав на те, що позичив кошти в ОСОБА_4 у розмірі 30 000 доларів США для купівлі квартири. Однак позивач за зустрічним позовом не обґрунтував, з яких підстав не була дотримана вимога, передбачена частиною третьою статті 65 СК України, стосовно отримання письмової згоди ОСОБА_1 на укладання договору позики.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення коштів, відхилено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення коштів, залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на ОСОБА_1 не може бути покладено обов`язок по сплаті боргу чоловіка, на отримання якого вона, як дружина, в установленому законом порядку згоди не надавала, а тому отримані ОСОБА_2 кошти у борг не створюють спільний обов`язок для подружжя. Доказів на підтвердження того, що позика отримувалась ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, і ці кошти були використані саме на придбання квартири, немає.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати в частині вирішення справи по зустрічному позову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що вказані у зустрічному позові грошові кошти були використані ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї. Судами не враховано презумпцію спільності майна подружжя та не спростовано її, зважаючи на те, що в цей час позивач та відповідач проживали у шлюбі однією сім`єю, також не наведено належнихта допустимих доказів того, що ці кошти були використані позивачем не на потреби сім`ї. Посилання судів на те, що ОСОБА_1 не надавала згоди на укладання ОСОБА_2 договору позики як на підставу відмови в позові є помилковим. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції не надали належної оцінки всім доказам у справі.
Доводи інших учасників справи
09 червня 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначено, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені. Просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Після первісного оскарження в апеляційному порядку рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині поділу квартири скасовано і ухвалено нове рішення, яким в порядку поділу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини, а за ОСОБА_1 - право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 подали касаційні скарги.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволені частково. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 118 800 грн в порядку поділу спільного боргу подружжя. В решті рішення залишено без змін.
У липні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року. Просила суд скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 118 800 грн і залишити в цій частині в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року.
У липні 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року. Просив оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири залишено без змін. Рішення Апеляційного суду від 08 червня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення коштів відхилено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без змін.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту четвертого частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.