Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 162/134/16-ц
провадження № 61-18582св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 23 лютого 2017 року в складі судді: Глинянчука В. Д., та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2017 року в складі колегії суддів: Данилюк В. А., Грушицького А. І., Здрилюк О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Первісний позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору 06 січня 2006 року ОСОБА_1 отримала у позивача 5 000 грн кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з помісячним погашенням кредиту та кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки.
Банк вказував, що позичальником порушено строки погашення кредиту, у зв`язку з чим борг на 31 січня 2016 року становить 33 208,94 грн і складається з: 11 460,78 грн - заборгованість за кредитом, 18 551,59 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 139 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 557,57 грн - штраф (процентна складова), які банк і просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 06 січня 2006 року в розмірі 33 208,94 грн.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору від 06 січня 2006 року недійсним.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 06 січня 2006 року не підписувала заяви-анкети на одержання кредиту, про існування якої вона дізналась, отримавши документи з суду з первісним позовом банку. ОСОБА_1 вважала, що у цій ситуації існують правові підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним.
ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитним договір від 06 січня 2006 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 23 лютого 2017 року в задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 33 208,94 грн заборгованості за кредитним договором від 06 січня 2006 року відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору від 06 січня 2006 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 про отримання кредитного ліміту у розмірі 5 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову мотивоване тим, що під час судового розгляду позивачем по первісному позову не доведено факт, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. При відмові в задоволенні зустрічного позову суд вказав, що кредитний договір між сторонами 06 січня 2006 року не укладався. Неукладений договір не може бути визнано недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2017 рокуапеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 23 лютого 2017 року в цій справі в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 33 208,94 заборгованості за кредитним договором від 06 січня 2006 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Позивачем по первісному позову не доведено факту особистого зняття коштів чи ініціювання їх переказу на інший картковий рахунок відповідачем, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості.
Рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку тільки в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 33 208,94 грн заборгованості за кредитним договором від 06 січня 2006 року.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" через представника Сокуренко Н. В. подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалося на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. 21 вересня 2014 року через сервіс "Приват 24" здійснено перерахування грошових коштів з карткового рахунку в сумі 11 000 і відповідачем не надано жодного доказу, що цей переказ коштів нею не санкціоновано.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що підстави для стягнення коштів відсутні. Позивачем не доведено вини ОСОБА_1 по втраті ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Оскільки рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку тільки в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 33 208,94 грн заборгованості за кредитним договором від 06 січня 2006 року. Тому в касаційному порядку рішення суду першої інстанції переглядається тільки в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 33 208,94 грн, а ухвала апеляційного суду повністю.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції