Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 372/3731/15-ц
провадження № 61-22312св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Фіногєєва Володимира Михайловича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року у складі судді Проць Т. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від
09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С.,
Березовенко Р. В., Матвієнко Ю. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
(далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із позовом до
ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 червня 2008 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачці кредит для придбання нерухомості в розмірі
55 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 19 червня
2027 року та сплатою 11,9 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 червня 2008 року між ПАТ "Сведбанк" і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір із додатковою угодою від 22 липня 2008 року, згідно з якими відповідачка передала в іпотеку належне їй майно - квартиру АДРЕСА_1 .
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким
ПАТ "Сведбанк" передав (відступив) ПАТ "Дельта Банк" право вимоги,
у тому числі й за кредитним і забезпечувальним договорами, укладеними із ОСОБА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 714 848,69 грн, із яких: 663 173,99 грн - заборгованість за кредитом,
51 674,71 грн - заборгованість за відсотками.
Письмова вимога ПАТ "Дельта Банк" про погашення боргу та наслідки їх невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки, направлена ОСОБА_1 у серпні 2015 року, проте залишена нею без задоволення.
ПАТ "Дельта Банк", з урахуванням уточнень, просило в рахунок погашення боргу за кредитом в розмірі 714 848,69 грн, із яких: тіло кредиту -
663 173,99 грн, проценти - 51 674,71 грн, звернути стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, шляхом визнання за
ПАТ "Дельта Банк" права власності на цю квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій:
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні у зв`язку із недоведеністю розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором та незазначення банком початкової ціни реалізації предмета іпотеки.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 березня
2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, оскільки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року касаційну скаргу
ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 09 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції, застосувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13, вказав, що наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 березня
2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком, крім того надані позивачем розрахунки не дають можливості суду належним чином перевірити доводи позивача у цій частині.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
17 березня 2017 року представник ПАТ "Дельта Банк" - Фіногєєв В. М. через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що при розгляді цієї справи, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не було враховано правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від
30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-504цс16, від
14 вересня 2016 року у справі № 1219цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 1851цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16, від 21 жовтня 2016 року у справі
№ 6-1625цс16, аналіз яких свідчить про те, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки нормами Закону України "Про іпотеку" перебачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке є способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.
Щодо висновку судів попередніх інстанцій про недоведеність розрахунку заборгованості, то заявник вказує, що такий зроблений у зв`язку з неналежним дослідженням матеріалів справи, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження заборгованості відповідача перед банком.
Доводи інших учасників справи:
26 червня 2017 року представник ОСОБА_1 адвокат -
Кравець Р. Ю. через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилити, а рішення Обухівського районного суду Київської області від
15 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від
15 березня 2017 року залишити без змін.
Заперечення мотивовано тим, що твердження заявника щодо незаконності рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених з порушенням норм матеріального і процесуального права, не відповідає дійсності, а рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням чинних норм законодавства та у відповідності до судової практики Верховного Суду України.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Обухівського районного суду Київської області.
У червні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 613/0/226/19 за касаційним провадженням № 61-22312св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.
Щодо заявлених клопотань:
У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - Кравець Р. Ю. подав до Верховного суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.