Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 317/2745/16-ц
провадження № 61-16611св18
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року у складі судді Ачкасова О. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 03 травня 2016 року в розмірі 18 645,92 грн.
В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 01 грудня 2010 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг б/н (далі - кредитний договір) шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 8 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 03 травня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 18 645,92 грн, яка складається з 7 998,11 грн заборгованості за тілом кредитом, 2 556,03 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 5 827,69 грн пені, 500 грн штрафу (фіксованої складової), 864,09 грн штрафу (процентної складової), з них 50 грн внесено коштів на погашення заборгованості.
Ураховуючи наведене, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Запорізький районний суду Запорізької області рішенням від 16 лютого 2017 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 18 645,92 грн заборгованості за кредитним договором та 1 378 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав у результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з нього на користь банку. Відповідач проявив необачність у результаті чого на шахрайському фішинговому сайті ввів свої ідентифікацій данні в тому числі ОТР-пароль, після чого зловмисники отримали доступ до приватної інформації, якою скористалися для списання коштів з рахунку відповідача.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 04 липня 2017 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року залишив без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач з Умовами та Правилами надання банківських послуг був ознайомлений, ним не були прийняті заходи для захисту свого рахунку і акаунта Приват24 від компрометації у списанні грошових коштів, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними. Суди при розгляді справи неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Суди не встановили обставин, які безспірно доводять, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, тому вина ОСОБА_1 у проведенні несанкціонованих ним платежів з його картки відсутня.
Безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права є висновки апеляційного суду з приводу того, що відповідач проявив неуважність при роботі з програмою Приват24, а його комп`ютер був недостатньо захищений від комп`ютерних вірусів. У чому полягає особливість деяких сервісів самого Приват24, які, як встановлено судами, шахрай може використовувати для обману користувачів системи - не відомо, суди відповідні конкретні особливості не встановили.
Судові рішення не відповідають правовій позиції Верховного Суду України у викладеній у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
11 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на касаційну скаргу, мотивовані тим, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Слова ОСОБА_1 про неотримання жодних СМС з ОТП- паролями жодними доказами не підтверджено, наявність у ОСОБА_1 невтраченого чи невикраденого телефону: НОМЕР_1, який є його фінансовим телефоном, тобто лише за допомогою нього можливо проводити будь-які банківські операції/транзакції призводить до презумпції виконання всіх транзакцій самим клієнтом.
ОСОБА_1 добровільно повідомивши по мобільному телефону стороннім особам ОТП-паролі, які прийшли на його мобільний/фінансовий телефон несе повну відповідальність за здійснення 05 червня 2015 року всіх банківських операцій з його карткою.
Відповідач стверджує про "несанкціоноване" проведення банком банківських операцій, однак, ці платежі були санкціоновані самим клієнтом за допомогою СМС-повідомлень і повідомлення самим клієнтом (за його згодою) на проведення цих банківських операцій шляхом повідомлення третім особам ОТП-паролей покладає на нього повну відповідальність, бо банк не може бути захищеним від змови будь-якого клієнта з іншими сторонніми особами, які мають на меті заволодіти банківськими і клієнтськими грошовими коштами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Запорізького районного суду Запорізької області.
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 грудня 2010 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
У результаті неналежного виконанням боржником умов укладеного договору, станом на 03 травня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 18 645,92 грн, з яких: 7 998,11 грн заборгованості за кредитом, 2 553,03 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 5 827,69 грн пені, 500 грн штрафу (фіксованої частини), 864,09 грн штрафу (процентної складової).
07 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою в якій повідомив про те, що він 12 червня 2015 року виявив крадіжку грошових коштів з його платіжної картки № НОМЕР_2 трьома платежами на загальну суму 8 009 грн.
ОСОБА_1 є користувачем ПС Приват24 з 2011 року, акаунт зареєстрований ним самостійно, для входу в ПС Приват24 він використовує тільки робочий стаціонарний ПК. Відповідач проявив необачність внаслідок чого на шахрайському фішинговому сайті ввів свої ідентифікаційні данні в тому числі ОТР-пароль, внаслідок чого зловмисники отримали доступ до приватної інформації, якою скористалися для списання коштів з рахунку відповідача.
Відповідно до матеріалів внутрішнього службового розслідування ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 05 червня 2015 року при спробі входу у Приват24 зі свого комп`ютеру ОСОБА_1 вводив логін, статистичний та ОТР- паролі, з якої шахраї, зчитали дані клієнта активували додаток Приват24, після чого зареєструвались на сайті Globalmoney, що дозволило зловмисникам здійснити платіж зі стороннього пристрою з рахунку ОСОБА_1 .
Згідно з висновком службового розслідування, проведеного ДБ ГО, фішингова схема шахраїв була розрахована на неуважність користувачів Приват24 і недостатню захищеність їх персональних комп`ютерів від комп`ютерних вірусів, та наявність особливостей деяких сервісів самого Приват24, які шахрай може використовувати для обману користувачів системи.
В провадженні Дніпровського відділу поліції Олександрівського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12015080020002580 від 28 липня 2015 року, за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 190 КК України, за фактом шахрайських дій невідомою особою відносно потерпілого ОСОБА_1 , внаслідок чого, останньому завдано матеріальну шкоду на загальну суму 8 006 грн. На теперішній час по даному кримінальному провадженню досудове розслідування триває, проводяться слідчо-розшукові заходи, повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження не здійснювалося (лист Дніпровського відділу поліції Олександрівського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області від 24 січня 2017 року № 662/42-/04-2017).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих
процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.