Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 489/2492/18
провадження № 61-10571св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління комунальної власності Миколаївської міської ради,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління комунальної власності Миколаївської міської ради з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що у 1982 році йому та членам його родини було надано квартиру АДРЕСА_1 .
У 1999 році відповідач ОСОБА_2 забрала ключі від квартири та позбавила його можливості проживати разом з дружиною в спірній квартирі.
В 2005 року заочним рішенням за позовом ОСОБА_2 його було визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою та знято з реєстрації в цьому житлі, а 03 січня 2006 року квартира на підставі розпорядження органу приватизації була приватизована на трьох осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/3 частки кожному та видано відповідне свідоцтво про право спільної часткової власності.
Про зазначені обставини йому стало відомо у листопада 2017 року, коли він здійснював обмін свого паспорту.
Просив визнати недійсним з дати видання та скасувати розпорядження органу приватизації № 2-р від 03 січня 2006 року, визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради від 03 січня 2006 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що з 2012 року вона є єдиним власником спірної квартири. Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у квартирі не проживає з 1992 року, в утриманні квартири участі не приймає. Просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою за адресою : АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2018 року в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління комунальної власності Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивач не проживає в спірній квартирі більше 20 років, вселитися у спірну квартири не намагався, проживає з дружиною в іншому житлі, а тому приватизація квартири була проведена у відповідності до чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право власника житла - ОСОБА_3 щодо користування, розпорядження спірною квартирою підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою, з огляду на встановлення факту його не проживання в квартирі понад один рік.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2018 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Управління комунального майна Миколаївської міської ради задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації Миколаївської міської ради від 03 січня 2006 року № 2-р про задоволення прохання наймача ОСОБА_4 про передачу квартири за адресою АДРЕСА_2 в приватну спільну часткову власність.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло від 03 січня 2006 року, видане Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради, яке посвідчує, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 - 1/3 частка, ОСОБА_2 - 1/3 частка, ОСОБА_3 - 1/3 частка згідно з розпорядженням від 03 січня 2006 року № 2-р.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 відмовлено .
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час приватизації спірної квартири, ОСОБА_1 мав право на участь у приватизації, проте не в змозі був його реалізувати з вини відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 травня 2019 року і залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2018 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, з урахуванням статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" для реалізації права на приватизацію житла недостатньо реєстрації у вказаному житлі. Основною вимогою є фактичне постійне проживання. Вважає доведеним факт не проживання ОСОБА_1 у спірному житлі з 1992 року.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, зупинено дія постанови Миколаївського апеляційного суду від 02 травня 2019 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.