Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 215/5355/15-ц
провадження № 61-7064 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О.М. (суддя-доповідач), Білоконь О.В., Сакари Н.Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
представник позивачів - ОСОБА_4 ;
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ;
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ;
відповідач - ОСОБА_7 ;
представник відповідача - ОСОБА_8 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2016 року у складі судді Мельника Ю. П. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Михайлів Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_9 є їх сусідами, які проживають у АДРЕСА_1, в одноповерховому чотирьох квартирному будинку, до якого є під`їзний шлях загального користування між будинками № 4 та № 5.
На плані зовнішніх меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_7, цей шлях позначений цифрою 1. Площа вказаної земельної ділянки складає 0,1420 га, в яку враховано земельну ділянку спільного користування, загальною площею 0,0144 га (сервітут) з ОСОБА_2, яка мешкає у АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки у АДРЕСА_3, площею 0,1321 га, до якої включено сервітут загальною площею 0,0134 га, для проходу ОСОБА_1, який мешкає у АДРЕСА_4 .
Позивачі вважають, що земельна ділянка, яка відноситься до сервітуту, не повинна розмежовуватись парканами та огорожами.
Таким чином, між будинком АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 є земельна ділянка спільного користування, яка знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Даним проїздом сторони користувались понад 40 років та він передбачений для заїзду спеціалізованого автотранспорту, а саме пожежної та швидкої допомоги.
Однак, відповідач ОСОБА_7 на свій розсуд на асфальтовій поверхні проїзду загального користування наніс фарбою межі та без погодження з позивачами встановив ворота та металеву опору на в`їзді на дворову територію квартир АДРЕСА_7 і АДРЕСА_2, що є перешкодою у проїзді до квартир АДРЕСА_8, а також встановив металеву огорожу посередині території загального користування, що перешкоджає проходу та проїзду до квартир АДРЕСА_9 і АДРЕСА_10 квартири АДРЕСА_2 .
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд усунути їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування (сервітут), яка знаходиться у АДРЕСА_11 та будинок АДРЕСА_12 шляхом демонтажу воріт, встановлених на свій розсуд ОСОБА_9 та ОСОБА_7, забезпечити прохід та проїзд на територію земельної ділянки до будинку АДРЕСА_2, а також демонтажу огорожі посередині земельної ділянки загального користування (сервітут) будинок АДРЕСА_11 АДРЕСА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_9 померла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2016 року позов задоволено. Усунуто перешкоди зі сторони ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою загального користування (сервітутом) - домоволодінь за номерами АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 . Зобов`язано ОСОБА_7 демонтувати ворота на початку земельної ділянки загального користування домоволодінь за номерами АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 . Зобов`язано ОСОБА_7 демонтувати металеву опору на в`їзді на земельну ділянку загального користування домоволодінь за номерами АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до змісту статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Згідно наданих суду сторонами письмових документів, а саме Державного акту на приватну власність на землю ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 (а.с. 5), плану землевпорядної справи по передачі земельної ділянки у приватну власність та користування ОСОБА_1, яка знаходиться у АДРЕСА_4 (а.с. 9), та зведеного плану земельної ділянки ОСОБА_3, яка знаходиться у АДРЕСА_12 (а.с. 66), слідує, що у всіх вказаних документах зазначені земельні ділянки як такі, що знаходяться у спільному користуванні (0,0144:2 =0,0072 га), та як сервітут (0,0128 га - 0,0134 га).
Ці земельні ділянки є суміжними з однієї та другої сторони і слугують загальному (спільному) заїзду до будинків їх власників.
Встановлення воріт, вковування металевої опори посеред проїзду унеможливлюють такий заїзд та перешкоджають спільному користуванню цією ділянкою землі, зокрема заїзду спеціальної техніки (пожежної, медичної, сантехнічної), та були виконанні без згоди співкористувачів - позивачів по справі. Тому, посилання відповідача на те, що земельна ділянка використовується з врахуванням вимог частини першої статті 78 ЗК України з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, є помилковим.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу відхилено, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2016 рокузалишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_7, до його будинку є під`їзний шлях загального користування з будинком № 5 та № 4, який позначений цифрою 1. Площа земельної ділянки складає 0,1420 га, в яку враховано земельну ділянку спільного користування загальною площею 0,0144 га із позивачем ОСОБА_2, яка мешкає у АДРЕСА_2 . Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вимоги позивачів не підтверджені доказами про існування в межах земельної ділянки площею 0,1420 га, яка розташована у АДРЕСА_1, земельної ділянки загального користування (сервітут) площею 0,0144 га, а також, що у державному акті про право власності на землю від 27 квітня 1999 року № 9367, на підставі якого спірна ділянка належить ОСОБА_7, відсутня кількісна характеристика землі загального користування (сервітуту) та відсутні описи її меж.
Також, згідно з Витягом з протоколу № 1 засідання комісії з питань вирішення земельних спорів при виконкомі Тернівської районної у місті ради від 02 квітня 2015 року, між будинками № 4 квартири АДРЕСА_7 АДРЕСА_13 та АДРЕСА_11 є земельна ділянка спільного користування /проїзд/, яка знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 12).На спільній земельній ділянці знаходяться ворота, огорожа та металеві ворота, що підтверджено наданими суду документами, а саме: актом від 30 вересня 2016 року, складеним комісією виконкому Тернівської районної у місті ради, головою квартального комітету та мешканцями АДРЕСА_11, яким встановлено, що при візуальному огляді при в`їзді та вході до квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2 встановлено металеві ворота, шириною 2,75 м, висотою 2,48 м. Зі слів ОСОБА_7, ворота встановлені у 1999 році. Також в акті зазначено, що металеві ворота складаються із двох частин, пройти можливо тільки через ліву створку воріт, ширина якої складає 96 см. Зі слів ОСОБА_10 встановлено, що у 2014 році ОСОБА_7 встановлено на воротах металеву опору, ширина від лівої сторони воріт до опори складає 1,60 м (а.с. 131, 132).
Крім того, з наданого апеляційному суду Акту про порушення № 118 від 17 жовтня 2016 року, складеному співробітниками газової служби за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Жовторіченська, 4/1, вбачається, що для проведення ремонтних, будівельних та земельних робіт на відстані менше ніж 15 від газорозподільної мережі без дозволу на порушення об`єктів благоустрою, який видається відповідним органом за місцем проведення робіт та письмовим погодженням оператора ГРМ, не допускається. Також в акті зазначено, що споживачу необхідно забезпечити безперешкодний доступ оператора ГРМ до земельних ділянок, на яких розташована газорозподільна система (а.с. 134). Відсутність належним чином оформленого земельного сервітуту, не спростовує наявність на земельній ділянці відповідача землі спільного користування, площею 0,0144 га, перешкоди у користуванні якою позивачам чинить відповідач ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2016 року представник відповідача подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не підтвердили обставини належними та допустимими доказами, а спосіб усунення перешкод позивачам, порушує його права власності на майно. Суди не врахували положення Земельного кодексу України, які регулюють питання користування земельними ділянками, що знаходяться у спільній частковій власності, а також не врахували положення про право земельного сервітуту.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2016 року ОСОБА_1 та представником позивачів - ОСОБА_4 подані заперечення на касаційну скаргу, в яких вони просили відхилити касаційну скаргу, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на доведеність обставин у справі, правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2016 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 215/5355/15-ц із Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.