Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 570/2528/15-ц
провадження № 61-18592св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідач -ОСОБА_1
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року у складі судді Остапчук Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С.О., Ковальчук Н. М. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У червні 2015 року Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), перейменоване у Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором з урахуванням уточнення позовних вимог у сумі 26 158,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" з ОСОБА_1 укладено договір від 22 червня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % за користування кредитом. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи банку складають договір між нею та банком, що підтверджується підписом у його заяві. Станом на час пред`явлення позову заборгованість відповідача перед банком складає 26 158,96 грн, з урахуванням відсотків за користуванням кредитом, комісії, пені та штрафів за прострочення виконання зобов`язання.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 о стягнення заборгованості.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк позовної давності, а відповідач подав заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності. Заочним рішенням Рівненського районного суду від 01 червня 2011 року у справі № 2-814/11 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" стягнуто суму заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 30 вересня 2010 року у сумі 19 347,41 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 9 749,67 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 7 700,24 грн, заборгованості за комісією - 500,00 грн, штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн та штрафу (процентна складова) - 897,50 грн. 15 вересня 2011 року представник ПАТ КБ "Приватбанк" отримав у канцелярії суду два виконавчих листи, які необхідно було звернути до виконання. Згідно з листом відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції від 05 квітня 2016 року № 3577 виконавчий документ у справі № 2-814/11, виданий відповідно до рішення Рівненського районного суду від 01 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в сумі 19 347,41 станом на 05 квітня 2016 року до відділу не надходив і на виконанні не перебував. Станом на 15 вересня 2011 року (дата отримання виконавчих листів) позивачу було відомо про те, що ОСОБА_2 не виконує зобовʼязань за вказаним кредитнимдоговором, не виконує рішення суду про стягнення з нього заборгованості за цим кредитним договором. З огляду на це, позовна давність за новими позовними вимогами банку спливла 05 вересня 2014 року. Даний позов банк подав 25 червня 2015 року, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилено, рішення Рівненського районного суду від 18 квітня 2016 рокузалишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи заяву представника відповідача адвоката Петриченка О. Р. про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач пропустив встановлений законом трьохрічний строк позовної давності, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Не звернувши до виконання рішення суду від 01 червня 2011 року у справі № 2-814/11 банк фактично сам його не виконав. Подання банком аналогічного позову через 5 років, без посилання на існування попереднього судового рішення за цим кредитом свідчить про недотримання позивачем вимог частини третьої статті 27 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи, (далі - ЦПК України 2004 року) та зловживання правом з метою уникнення наслідків пропуску позовної давності і в такий спосіб відновити право на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором. Про це свідчить і зменшення банком 22 грудня 2015 року позовних вимог до 26 158,96 грн, що є різницею за стягнутими відсотками за попереднім рішенням суду та нарахованими відсотками до моменту подання нового позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк".
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 жовтня 2018 року справу № 570/2528/15-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щосудами порушені правила дослідження доказів, оскільки не надана оцінка тому, що відповідач 28 квітня 2011 року здійснив платіж через термінал Інтернет-банк "Приват24" у розмірі 300 грн, що перервало обрахування позовної давності. Останній платіж відповідач здійснив 31 серпня 2012 року, тому позовна давність спливала 31 серпня 2016 року, отже позивач подав позов 22 червня 2015 року у межах позовної давності.
Позиції інших учасників
Відповідач через свого представника - адвоката Петриченка О. Р. подав заперечення на касаційну скаргу, в якій просив відхилити касаційну скаргу.
Заперечення мотивовані тим, що суди першої і апеляційної інстанцій у повному обсязі та належним чином дослідили наявні у справі докази та правильно застосували наслідки спливу позовної давності. Відповідач заперечує проти перерахування на користь позивача грошових коштів у 2012 року та вважає, що дія кредитного договору закінчилася у 2010 році.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.