Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 466/4648/17-ц
провадження № 61-10208св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою державного підприємства "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2017 року у складі судді Кавацюка В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Львівстандартметрологія", підприємство, відповідач) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що 03 березня 2011 року він прийнятий на роботу в ДП "Львівстандартметрологія" на посаду генерального директора з економічних питань. Наказом № 59-к від 31 травня 2017 року його звільнено з займаної посади згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним, виходячи з наступного:
Наказом № 78 по ДП "Львівстандартметрологія" від 27 лютого 2017 року затверджено нову структуру та новий штатний розпис підприємства. Наказом № 85 по ДП "Львівстандартметрологія" від 01 березня 2017 року, у зв`язку із реорганізацією, прийнято рішення про скорочення чисельності та штату працівників. Про існування даних наказів він дізнався 29 березня 2017 року зі змісту попередження про наступне вивільнення, коли йому також було запропоновано зайняти посаду інженера з техніки безпеки 1 категорії.
За період з часу затвердження нової структури та штатного розпису підприємства та до часу його повідомлення про наступне вивільнення (з 01 березня 2017 року до 29 березня 2017 року) відповідач, порушуючи його трудові права та вимогу закону, приймав нових працівників. Так, наказом керівника ДП "Львівстандартметрологія" від 01 березня 2017 року №16-к на посаду начальника комерційного відділу прийнято ОСОБА_2, наказом № 17-к від 01 березня 2017 року на посаду начальника центру підтвердження відповідності колісних транспортних засобів прийнято ОСОБА_3, а наказом № 19-к від 17 березня 2017 року на посаду начальника організаційного сектору прийнято ОСОБА_4
Уповноважені особи ДП "Львівстандартметрологія" зобов`язані були запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві. Однак в порушення вищевказаних норм КЗпП України відповідачем не запропоновано йому посаду заступника начальника комерційного відділу, яка була вільна з 29 травня 2017 року.
Приймаючи рішення та підписуючи наказ № 59-к про звільнення, генеральний директор ОСОБА_5 перевищив свої повноваження, оскільки за змістом п. 7. 5 Статуту ДП "Львівстандартметрологія" він не мав права звільнити заступника генерального директора без погодження з Уповноваженим органом управління, яким є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Просив поновити його на посаді генерального директора з економічних питань ДП "Львівстандартметрологія" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з економічних питань ДП "Львівстандартметрологія".
Стягнуто з ДП "Львівстандартметрологія" на користь ОСОБА_1 103 278,64 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням необхідності стягнення з цієї суми податків і інших обов`язкових платежів та судовий збір в дохід держави в розмірі 1 032,80 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 16 605,80 грн з урахуванням необхідності стягнення з цієї суми податків і інших обов`язкових платежів звернуто до негайного виконання.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення: "У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ДП "Львівстандартметрологія" витрат на послуги адвоката Гришина О.В. - відмовити у зв`язку з недоведеністю понесення ним витрат на правничу допомогу".
Рішення судів мотивовані тим, що в порушення пункту 7.5 Статуту підприємства звільнення позивача відбулось без погодження з уповноваженим органом управління - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та в порушення вимог статті 42-1 КЗпП України позивачу ОСОБА_1 не було запропоновано посаду начальника комерційного відділу, яка була вільна з 29 травня 2017 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2019 року ДП "Львівстандартметрологія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, в якій просило скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що жодним розпорядчим документом Уповноваженого органу управління-Міністерства економічного розвитку і торгівлі не встановлено порядку та процедури погодження на звільнення працівників. Натомість п.п.10.2.9 Статуту до компетенції Уповноваженого органу управління відноситься лише погодження кандидатур на посади заступників генерального директора, головного бухгалтера, керівника юридичної служби підприємства, а не погодження їх звільнення.
Судом не враховано, що після погодження нової структури та штатного розпису підприємства не передбачено посади заступника генерального директора з економічних питань, а тому адміністрацією підприємства позивачу було запропоновано посаду інженера з техніки безпеки І категорії, яка відповідала його спеціальності (інженер-економіст) та попередньому досвіду роботи. Від даної посади позивач відмовився, а інші посади йому не пропонувались з огляду на те, що позивач не має досвіду роботи та практичних навичок виконувати окремі функціональні обов`язки.
Судом не враховано, що позивач не надав жодних доказів про відповідний рівень кваліфікації та досвіду виконання обов`язків на посаді начальника чи заступника начальника комерційного відділу, а тому рішення адміністрації не пропонувати йому ці посади є обґрунтованим.
Позиція інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
14 червня 2019 року матеріали цивільної справи № 466/4648/17-ц надійшли до Верховного Суду та передані доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.