Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 357/7703/13-ц
провадження № 61-23410св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
треті особи: Перша білоцерківська міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Міжміське бюро технічної інвентаризації",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Шовкопляс О. П. від 30 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Верланова С. М., Воробйової Н. С. від 28 квітня 2014 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Перша білоцерківська міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП БМР "МБТІ"), про розірвання договору довічного утримання та зобов`язання зняти квартиру з реєстрації на ім`я набувача.
Позов мотивований тим, що 09 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т. Г., згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала у власність 19/50 частин житлового будинку з надвірними господарськими та побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, а відповідач зобов`язувалась забезпечувати ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 належним чином договір не виконує, належного догляду за нею не здійснює, не сплачує за користування газом та електроенергію, ОСОБА_1 просила розірвати договір довічного утримання та зобов`язати орган речових прав на нерухоме майно зняти з реєстрації право власності на частину будинку, оформлену на ім`я відповідачки.
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за поліпшення житлових умов шляхом повної перебудови частини житлового будинку ОСОБА_1, яку вона оцінює у 87 899 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2013 року в задоволенні первинного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первинного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено факту невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 договору довічного утримання. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив з того, що такі є похідним від позовних вимог ОСОБА_1, якій судом в відмовлено в задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2013 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення її позову до ОСОБА_2, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано грубі порушення відповідачем пункту другого договору довічного утримання, зокрема щодо матеріального забезпечення. Відповідач не підтримує ОСОБА_1 морально, не забезпечує харчуванням, ліками, не сплачує комунальні послуги за квартиру, не зважає на її потреби. Жоден із свідків не надав переконливих пояснень, що відповідач надавала їй щомісячну допомогу у розмірі 350 грн і така допомога мала системний характер, а не у вигляді періодичних платежів. Також судами не враховано, що відповідач поліпшила житлові умови лише для себе, збудувавши над її частиною будинку другий поверх, а реконструкцію її частини будинку здійснювала за кошти ОСОБА_1 .
Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються ОСОБА_1 тільки в частині вирішення її позову до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 357/7703/13-ц з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Перша білоцерківська міська державна нотаріальна контора, КП БМР "МБТІ", про розірвання договору довічного утримання, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, призначено до розгляду.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належало 19/50 частин будинку АДРЕСА_1 .
06 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2-3270.
Відповідно до умов даного договору, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй 19/50 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутовиих будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов`язувалась забезпечувати утримання ОСОБА_1 .
За приписами пункту 2.1 договору матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись відчужувачу, оцінюється сторонами у суму 350 грн, за їх взаємною згодою.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді: а) забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у кімнаті площею 10,6 кв. м, позначеної у плані цифрами "1-4" у відчужуваній частині житлового будинку. У обох сторін є право користування допоміжними приміщеннями та службовими приміщеннями частини житлового будинку: б) забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід, вечеря). Вартість продуктів становить 200 грн на місяць: в) надання побутових послуг (прання постільної білизни - один раз на 14 днів, ремонт побутової техніки тощо), оцінюється сторонами у сумі 50 грн на місяць; г) забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів на середню суму 100 грн на місяць.