ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 753/13127/16-ц
провадження № 61-20657св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - адвокатом Стеценком Юрієм Володимировичем, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року, ухвалене у складі судді Коренюк А. М., та рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначило, що 28 жовтня 2010 року ОСОБА_1 став клієнтом банка, звернувшись із анкетою-заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, та отримав кредитну карту "Універсальна", на яку у подальшому встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 100 гривень із сплатою 22,8% на рік за користування кредитом та кінцевим терміном повернення кредитних коштів, що відповідає строку дії карти.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив свою згоду на те, що ця анкета разом із Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банка складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що банк може в односторонньому порядку змінювати кредитний ліміт, а також розмір процентів за користування кредитом.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання з погашення кредитної заборгованості і станом на 31 травня 2016 року має заборгованість у розмірі 66 282,55 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 9 840,97 гривень, заборгованість за процентами - 49 709,08 гривень, заборгованість за пенею і комісією - 3 100 гривень та штрафи - 500 гривень (фіксована частина) і 3 132,50 гривень (процентна складова).
За таких обставин АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 66 282,55 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 66 282,55 гривень і судовий збір у розмірі 1 378 гривень, всього стягнено 67 660,55 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту існування між сторонами договірних правовідносин і порушення ОСОБА_1 обов`язку з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі, зазначеному банком у розрахунку.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року змінено та зменшено розмір стягненої з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості з 66 282,55 гривень до 65 908,15 гривень і загальну суму стягнення з 67 660,55 гривень до 67 286,15 гривень.
У іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року залишено без змін.
Зменшуючи розмір стягненої з відповідача заборгованості, апеляційний суд виходив із того, що банк безпідставно нарахував позичальнику проценти за користування кредитом за період 28 жовтня 2010 року по 1 вересня 2014 року за базовою ставкою 30% від суми заборгованості на рік, оскільки при укладенні договору сторони погодили ставку 22,8% на рік і доказів повідомленняОСОБА_1 про її збільшення банк не подав.
З висновками суду першої інстанції про існування між сторонами договірних правовідносин і наявність у відповідача заборгованості за тілом кредита, пенею, комісією і штрафами у вказаному АТ КБ "ПриватБанк" розмірі суд апеляційної інстанції погодився, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що не укладав із банком кредитний договір у розумінні статей 626, 638 ЦК України та згоди щодо усіх істотних умов договору, на які позивач посилається в обґрунтування вимог позову, вони не досягли.
Вказав, що у анкеті-заяві не визначено види банківських послуг, які просить надати клієнт, та не зазначено кінцевий строк повернення кредитних коштів.
На думку заявника, банк не довів отримання ОСОБА_1 кредитної карти із кредитним лімітом 10 100 гривень, тому висновок судів про часткове задоволення позову вважає безпідставним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із анкетою-заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, у якій зазначив свою згоду на те, що ця анкета разом із Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банка складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
У анкеті-заяві зазначено, що Умови і правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку і позичальник, підписуючи анкету, зобов`язується виконувати їх вимоги і регулярно ознайомлюватися з внесеним до них змінами на сайті банку.
На підставі анкети-заяви 28 жовтня 2010 року відповідач отримав кредитну карту № НОМЕР_1 з терміном дії до серпня 2014 року, що підтверджується наявним у базі банка фото клієнта з картою. Цього ж дня ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", у якій зазначено умови, строк та порядок погашення кредиту.
Так, згідно з цією довідкою базова ставка за користування кредитом становить 1,9% у місяць (22,8% на рік), а також передбачено сплату комісії, пені за несвоєчасне погашення заборгованості і штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань більш, ніж на 30 днів.
З виписки за картковим рахунком суди встановили, що у день отримання кредитної карти на неї встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 900 гривень, який у подальшому збільшений до 11 100 гривень. Позичальник постійно користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснення платежів, також поповнював карту і погашав кредитну заборгованість.
Також суди встановили, що 7 травня 2011 року, 4 січня 2013 року та 12 серпня 2013 року ОСОБА_1 видано ще три кредитні карти за цим же кредитним рахунком: № НОМЕР_2 із строком дії до жовтня 2014 року, № НОМЕР_3 із строком дії до листопада 2016 року і № НОМЕР_4 із строком дії до лютого 2017 року відповідно.
Відповідно до поданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 травня 2016 року становить 66 282,55 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 9 840,97 гривень, заборгованість за процентами - 49 709,08 гривень, заборгованість за пенею і комісією - 3 100 гривень та штрафи - 500 гривень (фіксована частина) і 3 132,50 гривень (процентна складова). Вказаний розрахунок здійснений за період з 28 жовтня 2010 року по 1 вересня 2014 року із застосування ставки 30,00% за користування кредитом, з 1 вересня 2014 року по 1 квітня 2015 року - 34,8% і з 1 квітня 2015 року по 31 травня 2016 року - 43,2%.
Суди оцінили додані до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг і встановили, що згідно з пунктом 2.1.1.2.1 цих Умов датою укладення договору є дата отримання карти, вказана у заяві клієнта. Банк видає клієнту карту, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і у заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що банку надано право здійснювати зміну тарифів та інших умов обслуговування. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін інформувати про це клієнта. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови.
Відповідно до пункту 1.1.3.2.8 Умов і правил надання банківських послуг банк має право для різної мети (зокрема, повідомлення про зміни тарифів, активізація додаткових послуг і т.п. ) встановити контакт з клієнтом, використовуючи різні канали зв`язку: відправлення SMS-повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація при допомозі мобільного телефону і ОТР-пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення по електронній пошті, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування.
Судами встановлено, що 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року банк шляхом направлення SMS-повідомлень повідомив ОСОБА_1 про зміну ставки за користування кредитом з 1 вересня 2014 року до 2,9% у місяць і з 1 квітня 2015 року - до 3,6% у місяць. Про незгоду із таким рішенням позичальник банк не повідомив.
Доказів письмового інформування ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки за період користування кредитом з 28 жовтня 2010 року по 1 вересня 2014 року банк не надав.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.