Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 464/4976/16-ц
провадження № 61-23966св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -ОСОБА_2 ,
третя особа - Державна реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синівського районного суду м. Львова від 14 вересня 2016 року у складі судді Теслюка Д. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Копняк С. М., Савуляк Р. В.у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Державна реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції про виділення в натурі частки із спільного майна
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просить виділити йому у власність частину квартири АДРЕСА_1, а саме кімнату 19,6 кв. м, згідно з технічним паспортом, виданим Львівським обласним Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 24 лютого 1998 року, загальною площею 66,8 кв. м, а також залишити у спільній власності приміщення загального користування квартири - кухню, ванну, туалет, балкон, коридор, комору, шафи, припинити право спільної частково власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2015 року вирішено здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальній частці у даній квартирі. Проте між співвласниками вказаної квартири постійно виникають суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі частки позивача із спільного володіння сторонами не досягнуто. З огляду на це, позивач просить на підставі статті 364 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) виділити в натурі частку в квартирі, а саме кімнату, яка є відокремленою, та припинити право спільної часткової власності на дану квартиру.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Синівського районного суду м. Львова від 14 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовиділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим. Позивачем не надано доказів на підтвердження технічної можливість виділу в натурі частки у квартирі і що такий поділ квартири відповідатиме часткам співвласників.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Синівського районного суду м. Львова від 14 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не ставить питання про встановлення порядку користування спірною квартирою, проте виділити частку позивача у праві власності на квартиру в натурі є неможливим, оскільки доказів наявності технічної можливості поділу квартири в натурі позивачем не надано у суді першої і апеляційної інстанції. Позивачем на ставилось питання про проведення експертизи для визначення варіантів виділення в натурі частки квартири із спільної часткової власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2016 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Синівського районного суду м. Львова від 14 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 17 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 травня 2018 року справу № 464/4976/16-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щопозивач 07 грудня 2016 року подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи з огляду на те, що він перебуватиме у день засідання, призначеного на 08 грудня 2016 року у лікарні, проте апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні даної заяви. Вважає, що виділ в натурі його частки у праві власності на спірну квартиру є можливим, оскільки квартира складається з трьох кімнат площею 12,1 кв м., 9,8 кв.м і 19,6 кв. м, отже наявна можливість виділення йому кімнати площею 19,6 кв. м, а у власності відповідача залишити дві інші кімнати. Самостійно цей спір сторони не можуть вирішити, між ними постійно виникають сварки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із спільного володіння не досягнуто.
Позиції інших учасників
У березні 2017 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслала заперечення на касаційну скаргу до ВССУ, в якій просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Заперечення мотивовані тим, що позивач просить виділити йому у власність кімнату, яка є складовою частиною квартири, яка не підлягає відокремленню. Крім того, позивач просить залишити у спільній власності сторін кухню, ванну, туалет, балкон, коридор, комору, шафи, які також є складовими квартири, а їх залишення у спільній власності виключає можливість задоволення позовної вимоги про припинення права спільної часткової власності на спірну квартиру.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.