Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 757/24933/15-ц
провадження № 61-17789св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Фінансова ініціатива",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року у складі судді Васильєвої Н. П. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива") про повернення депозиту та відшкодування збитків, посилаючись на те, що 16 вересня 2014 року між ним та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" було укладено договір строкового банківського вкладу "Цікавий" № 345365, за яким він передав, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 110 000 грн під 24,5 % річних строком на 90 календарних днів (до 15 грудня 2014 року). 17 лютого 2015 року він звернувся до ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" з вимогою повернути грошові кошти, яка була залишена без задоволення, що змусило його дати свою згоду на пролонгацію договору до 15 березня 2015 року. Після закінчення вказаного строку, він повторно звернувся до банку з проханням повернути суму вкладу з нарахованими процентами, на що отримав відмову. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь банківський вклад в розмірі 110 000 грн, проценти за вкладом - 13 290,41 грн, інфляційні втрати - 55 376,76 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язання - 88 562,67 грн, три проценти річних від простроченої суми - 5 401,13 грн, упущену вигоду - 45 009,50 грн, а також 15 000 грн - на відшкодування моральної шкоди та 2 000 грн понесених витрат на правову допомогу.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час подання цього позову Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вже запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), який є спеціальним законом, що унормовує спірні правовідносини. ОСОБА_1 отримав гарантовану суму вкладу разом з процентами в повному обсязі, що підтверджується випискою № 874001-2016/0929 по рахунку № НОМЕР_1 . Під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами, в тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку. Таким чином, позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року і ухвалити нове рішення у справі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що застосовуючи до спірних правовідносин Закон № 4452-VI, суди не звернули уваги на те, що у пункті 1 частини шостої статті 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті (під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку), не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився. У ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" тимчасова адміністрація була введена 24 червня 2015 року, тоді як строк спірного договору (з урахуванням пролонгації) закінчився 15 березня 2015 року. Вказаний закон обмежує права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що суперечить Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), який був прийнятий раніше. Крім цього, суди не перевірили, чи законно діяла тимчасова адміністрація в ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива". Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку підтверджує повернення йому гарантованого вкладу за іншими укладеними ним з банком договорами.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 квітня 2018 року справу № 757/24933/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" було укладено договір строкового банківського вкладу "Цікавий" № 345365, за яким вкладник передав, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 110 000 грн під 24,5 % річних строком на 90 календарних днів (до 15 грудня 2014 року) з подальшою пролонгацією до 15 березня 2015 року. Для виплати процентів та повернення суми вкладу банк відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1 .
На підставі постанови Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 "Про віднесення ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23 червня 2015 року № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", за яким з 24 червня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію до 23 жовтня 2015 року.
З метою збереження активів банку та запобігання їх втрати, та беручи до уваги ухвали Господарського суду міста Києва від 15, 22, 29 жовтня 2015 року у справі № 910/26664/15 за позовом компанії PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виконавчою дирекцією Фонду були прийняті рішення від 23 жовтня 2015 року № 193 та від 04 листопада 2015 року № 200 "Про делегування повноважень тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", за яким продовжено повноваження тимчасового адміністратора до прийняття Фондом окремого рішення з питання виведення банку з ринку.
Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частинами першою, другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.