Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 640/9029/16-ц
провадження № 61-20056св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Луганський національний аграрний університет,
третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Київському районі міста Харкова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського національного аграрного університету, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Київському районі міста Харкова, про зобов`язання виправити запис у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку, матеріальної та моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2016 року у складі судді Ніколаєнко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 рокуу складі колегії суддів: Малінської С. М., Бровченка І. О., Карімової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи та просив: визнати протиправною та самоправною відмову відповідача внести виправлення до його трудової книжки; зобов`язати відповідача перенести записи щодо роботи в Луганському національному аграрному університеті (далі - ЛНАУ, університет) з дубліката трудової книжки в оригінал трудової книжки; зобов`язати відповідача звільнити його з посади доцента кафедри ґрунтознавства та агрохімії у зв`язку з призначенням виконуючим обов`язки декана агрономічного факультету; зобов`язати відповідача внести виправлення до оригіналу його трудової книжки зазначивши в ній інформацію про звільнення з посади доцента кафедри ґрунтознавства та агрохімії у зв`язку з призначенням виконуючим обов`язки декана агрономічного факультету; зобов`язати відповідача внести до трудової книжки позивача запис про недійсність запису № 13 датованого 31 серпня 2015 року наступного змісту "Уволен в связи с окончанием срока трудового договора ст. 82 Трудового кодекса ЛНР"; стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати в період з червня по грудень 2014 року в розмірі 15 435,60 грн; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за затримку проведення остаточного розрахунку у розмірі 50 235,15 грн; стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду завдану неправомірною відмовою щодо виправлення запису у трудовій книжці внаслідок недоотримання заробітної плати за новим місцем роботи у сумі 3 981,25 грн; 40 000 грн - на відшкодування моральної шкоди; вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ЛНАУ, призначаючи його на посаду виконуючого обов`язки декана агрономічного факультету, не зробив запис у трудовій книжці про одночасне його звільнення з посади доцента кафедри ґрунтознавства та агрохімії. Відповідач безпідставно відмовив йому внести виправлення до трудової книжки, що потягло спричинення йому матеріальної шкоди, яка полягає у недоотриманні заробітної плати на новому місці роботи з 25 травня 2016 року. Внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральну шкоду, що виразилася у втраті життєвих зв`язків через брак коштів, відсутність можливостей зустрічатися із знайомими і батьками та необхідності пошуку додаткової роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд Харківської області рішенням від 21 грудня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем вимог трудового законодавства. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про зобов`язання виправити запис у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку, матеріальної шкоди, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди як похідної від вказаних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив частково скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а саме: визнати протиправною та самоправною відмову відповідача внести виправлення до його трудової книжки; зобов`язати ЛНАУ звільнити його з посади доцента кафедри ґрунтознавства та агрохімії у зв`язку з призначенням виконуючим обов`язки декана агрономічного факультету; зобов`язати відповідача внести виправлення до оригіналу його трудової книжки зазначивши в ній інформацію про звільнення з посади доцента кафедри ґрунтознавства та агрохімії у зв`язку з призначенням виконуючим обов`язки декана агрономічного факультету; стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати в період з червня по грудень 2014 року в розмірі 15 435,60 грн; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за затримку проведення остаточного розрахунку у розмірі 50 235,15 грн; стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду завданою неправомірною відмовою щодо виправлення запису у трудовій книжці внаслідок недоотримання заробітної плати за новим місцем роботи у сумі 3 981,25 грн; 40 000 грн - на відшкодування моральної шкоди; вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн; в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 06 березня 2017 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2016 року в оскаржуваній частині залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не наведено мотивів відмови в задоволенні його позову та встановлено обставини, які не є предметом спору. Судами невраховано того, що в період з червня по грудень 2014 року йому безпідставно не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата. В ході судового розгляду ним доведено та підтверджено належними доказами, що внаслідок відмови відповідача внести до трудової книжки інформації про звільнення йому завдано майнову шкоду, що полягає у відсутності можливості працювати на повну ставку. Крім того ним доведено факт завдання йому моральної шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 квітня 2018 року справу № 640/9029/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 жовтня 2014 року № 408 "Про організацію освітнього процесу у Луганському національному аграрному університеті" для здійснення освітньої діяльності ЛНАУ було розміщено на базі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка у місті Харкові.
22 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ЛНАУ із заявою, у якій просив призначити його виконуючим обов`язки декана агрономічного факультету з 23 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року.
Наказом ЛНАУ від 22 січня 2015 року № 06-09/11 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду виконувача обов`язків декана агрономічного факультету з 23 січня по 31 серпня 2015 року за контрактом з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.
23 січня 2015 року між ЛНАУ та ОСОБА_1 було укладено контракт № 21-15.
На підставі заяви ОСОБА_1, 23 січня 2015 року відділом кадрів ЛНАУ було видано дублікат трудової книжки.
01 вересня 2015 року між ЛНАУ та ОСОБА_1 було укладено контракт № 23-15/16, за змістом пункту 1.1 якого предметом контракту є виконання викладачем обов`язків на посаді виконувача обов`язків декана агрономічного факультету ЛНАУ. Контракт укладено на строк до 31 серпня 2016 року (пункт 6.1 контракту).
Наказом ЛНАУ від 02 березня 2015 року № 06-09/48 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду доцента кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства на 0,5 ставки за сумісництвом з 02 березня 2015 року по 31 серпня 2015 року за контрактом з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.
21 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ЛНАУ із заявою, у якій просив звільнити його з роботи з посади декана агрономічного факультету та доцента кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства за власним бажанням з 21 березня 2016 року у зв`язку із переїздом на нове місце проживання та в іншу місцевість.
Наказом ЛНАУ від 21 березня 2016 року № 06-033к ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з посади декана агрономічного факультету та доцента кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства ЛНАУ.
З пояснювальної записки начальника відділу кадрів університету ОСОБА_3 від 02 червня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 вимагав оформити йому дублікат трудової книжки, однак підстав для оформлення дублікату не було, оскільки не надано документів, що підтверджують його трудову діяльність за період з 15 листопада 2004 року по 01 вересня 2014 року. Знаходячись під постійним психологічним і моральним тиском вона оформила ОСОБА_1 дублікат трудової книжки НОМЕР_1, не маючи документального підтвердження для вчинення даних дій. Тобто, дублікат трудової книжки було видано ОСОБА_1 в порушення положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), оскільки в дублікат вносяться тільки ті дані, що є у документах. У позивача не було документів на підтвердження фактів його трудової діяльності за період з 15 листопада 2004 року по 01 вересня 2014 року.
В листі тимчасово виконуючої обов`язки ректора ЛНАУ ОСОБА_4 зазначено, що кафедри агрохімії та ґрунтознавства в структурі Луганського національного університету немає.
З акта від 21 березня 2016 року № 5 про звільнення працівника ЛНАУ впродовж одного робочого дня встановлено, що згідно із заявою про звільнення від 21 березня 2016 року, ОСОБА_1 звільнявся у день написання такої заяви за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та в іншу місцевість так як його батько знаходився у важкому стані і йому потрібно негайно, а саме 21 березня о 19 год. виїхати за місцем перебування хворого. На прохання працівників відділу кадрів університету надати для ознайомлення будь-які підтверджуючи документи про зміну місця проживання (проїзний документ, виписка з гуртожитку), ОСОБА_1 відмовився. Керівництво університету, враховуючи вищезазначені обставини, дало згоду на звільнення з роботи за власним бажанням без відпрацьовування двох тижнів, як це передбачено законодавством, попередивши про неможливість виплати 21 березня 2016 року остаточного розрахунку із заробітної плати, на що ОСОБА_1 погодився, розуміючи, що це не є можливим при звільненні в день написання заяви.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи (частина друга статті 24 КЗпП України).
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності понад п`ять днів.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.