Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 161/9023/18
провадження № 61-10633св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2019 року у складі судді Крупінської С. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про поділ спадкового майна.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 ..
Після смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 4,004 га, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1920 га.
Спадкоємцями після смерті матері була позивач та її брат ОСОБА_5 . Вони прийняли спадщину шляхом звернення в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. Проте, оформленням спадщини від імені її брата займалася його дружина ОСОБА_2 за довіреністю. 18 червня 2015 року за ініціативою ОСОБА_2 їй було видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,0040 га та запропоновано підписати договір про поділ спадщини, що вона і зробила. Оформити спадщину на житловий будинок та інші земельні ділянки вони мали пізніше.
Копію договору про поділ спадкового майна нотаріус позивачу не видала при його посвідченні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_2
Наприкінці 2017 року ОСОБА_2 не впустила позивача до батьківської хати.
У травні 2018 року лише після звернення позивача до Головного територіального управління юстиції у Волинській області нотаріус надіслала їй копію договору про поділ спадкового майна від 18 червня 2015 року.
Вважає, що проведеним поділом порушено її право на рівність часток у спадщині, оскільки будь-якої згоди на зміну розміру часток вона не давала, зміст договору не відповідає вимогам статтям 1267, 1278 ЦК України, а тому просить суд визнати договір про поділ спадкового майна від 18 червня 2015 року, укладений між нею та ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І., недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2019 року залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмолено.
Рішення судів мотивовані тим, що оспорюваний договір було укладено сторонами і нотаріально посвідчено з дотриманням вимог діючого законодавства, сторони добровільно за цим письмовим договором змінили розмір належних їм часток у спадщині, а тому підстав для визнання даного договору недійсним немає. Посилання позивача про укладення договору внаслідок помилки (стаття 229 ЦК України) не підтверджуються належними та допустимими доказами. Вказуючи на те, що оспорюваний правочин укладено із вадами волі позивач не наводить, щодо яких саме обставин, що мають істотне значення, як вона вважає, помилилася. Незнання закону, небажання вникнути у текст підписаного документа, погіршення особистих відносин між сторонами не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, в якій просило скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким визнати недійсним договір про поділ спадкового майна від 18 червня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, завірений приватним нотаріусом Луцької районної нотаріальної контори Ходачинською Н. І.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не прийнято до уваги, що в договорі про поділ спадкового майна від 18 червня 2015 року пунктом 3 вказано, що право на спадщину за законом виникає в нас в рівних частках - по Ѕ частки кожному та ніде в договорі не вказано про те, що ці частки за згодою позивача та відповідача змінені та як саме змінені.
Крім того, не взято до уваги, що в договорі не зазначено правовстановлюючих документів спадкового майна, оцінки цього майна, неоговорена грошова компенсація якби змінювалися розміри часток. Суд першої інстанції безпідставно послався на норми матеріального права, що регулюють свободу договору, а не виділ часток в натурі із спільної часткової власності.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
19 червня 2019 року матеріали цивільної справи № 161/9023/18 надійшли до Верховного Суду.
20 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відмовляючи у визнанні недійсним договору про поділ спадкового майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорюваний договір було укладено сторонами і нотаріально посвідчено з дотриманням вимог діючого законодавства, сторони добровільно за цим письмовим договором змінили розмір належних їм часток у спадщині, а тому підстав для визнання даного договору недійсним немає.
Такі висновки судів відповідають вимогам закону та обставинам справи.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.