Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 438/1228/16-ц
провадження № 61-27926 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 березня 2017 року у складі судді Слиша А. Т. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), який є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ЗАТ КБ "Приватбанк"),звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 28 серпня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті httр://рrivatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 31 жовтня 2016 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі 19 355,13 грн, з яких: 2 383,36 грн - заборгованість за кредитом, 12 032,28 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 541,63 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 897,86 грн - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "Приватбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 28 серпня 2007 року на загальну суму 19 355,13 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 28 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість. Останній платіж відповідача за кредитом, який свідчить про фактичне визнання ним боргу, було здійснено 06 серпня 2009 року, саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності та на час звернення позивача з позовом до суду - 09 грудня 2016 року - сплинув, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також судом враховано, що погашення заборгованості за договором у період з 24 лютого 2014 року по 28 квітня 2015 року здійснено поза межами строку позовної давності, який сплив у вересні 2012 року, тому такі платежі не є фактом переривання перебігу строку позовної давності у розумінні статті 257, частини другої, третьої статті 264 ЦК України. При цьому суд посилався на відповідні правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилено. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 березня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав про те, що між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 28 серпня 2007 року було укладено договір приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), який поєднує у собі елементи кредитного договору та договору надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідач отримала у користування кредитні кошти у розмірі ліміту 3 600 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У період строку дії договору відповідачем неодноразово отримувались у кредит кошти в межах кредитного ліміту, здійснювалось погашення отриманих кредитних коштів, були нараховані відсотки за користування коштами, комісія, які частково оплачувались відповідачем. Востаннє відповідачем були зняті кошти у вересні 2008 року, останнє погашення здійснено у серпні 2009 року, тобто у останній місяць строку дії договору та картки (пункт 9.12 Умов та правил надання банківських послуг). Суд виходив з того, що відповідачем дійсно було допущене неналежне виконання умов договору, унаслідок чого позивачем було нараховано розмір заборгованості, про стягнення якої заявлено у позові. Однак, позов банком подано з пропуском трирічного строку позовної давності, про що правильно зазначено судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування такого з посиланням на письмову заяву відповідача. Так, про заборгованість позивач дізнався у грудні 2008 року, строк позовної давності переривався здійсненими відповідачем оплатами боргу, однак розпочав свій перебіг з серпня 2009 року, коли було здійснено останній платіж за договором та у останній місяць дії картки, яка була видана за договором. Проте, з позовом банк звернувся у грудні 2016 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем пред`явлено обґрунтований позов після спливу позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 438/1228/16-ц із Бориславського міського суду Львівської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не погоджується із висновками судів щодо пропуску позовної давності та вважає їх помилковими, оскільки суди не звернули уваги на те, що 24 лютого 2014 року, 25 лютого 2014 року, 04 квітня 2014 року та 28 квітня 2015 року було погашення заборгованості у результаті договірного списання коштів, а тому строк позовної давності розпочався з 29 квітня 2015 року (з моменту останнього списання коштів з рахунків боржника) і банк звернувся до суду з позовом у грудні 2016 року у межах строку позовної давності. Зазначало, що дії банку щодо договірного списання відповідачем не оскаржені, незаконними не визнані, тому на дані правовідносини поширюється дія частини першої, третьої статті 264 ЦК України 2004 року. Вказувало, що перебіг позовної давності починається стосовно кожної складової частини заборгованості окремо, від дня, коли відбулося це порушення. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставини справи, в межах наданих суду повноважень; судом вірно застосовані норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, доводи касаційної скарги вважала безпідставними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 28 серпня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитоміз кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.