ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 463/6046/16-ц
провадження № 61-14657св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
суб?єкт подання - головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сидій Олег Володимирович,
боржник - ОСОБА_1,
стягувач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року, постановлену у складі судді: Грицка Р. Р., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог подання
У грудні 2016 року головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сидій О. В. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Подання мотивував тим, що на виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби м. Львова перебуває виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 1915/18320/2012 від 4 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 292 116,51 грн. Рішення суду ОСОБА_1 не виконує.
21 жовтня 2016 року та 14 грудня 2016 року на адресу відділу державної виконавчої служби надійшли заяви ОСОБА_2, в яких останній просив у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на належну ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Головний державний виконавець вказував на те, що право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, а також інформацією відділу Держгеокадастру у м. Львові, згідно з якою у спільній сумісній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сидій О. В. просив визначити частку майна боржника у майні, а саме визначити ідеальну частку у земельній ділянці площею 0,10 га по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року подання задоволено.
Визначено, що ідеальна частка ОСОБА_1 у земельній ділянці площею 0,10 га по АДРЕСА_1, що є у спільній сумісній власності, складає 1/2 частку.
Встановивши, що земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення частки у земельній ділянці, що належить боржнику.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року залишено без змін як законну і обґрунтовану.
Короткий зміст вимог касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з?ясували фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення подання. Зокрема, заявник вказувала на те, що вона не була залучена до участі в справі, хоча як співвласник має переважне право купівлі-продажу цієї частки, у зв`язку з чим була позбавлена можливості виступити в суді зі своєю позицією та подати клопотання і докази. Крім того, її адвокат до апеляційного суду подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі, яке апеляційним судом проігноровано.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Встановлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби м. Львова перебуває виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 1915/18320/2012 від 4 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 292 116,51 грн.
Рішення суду ОСОБА_1 не виконане.
Також судами встановлено, що боржнику на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1, цільовим призначенням якої є обслуговування житлового будинку, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, та на праві спільної часткової власності 1/2 частка житлового будинку за цією ж адресою.
Іншого майна (рухомого та/або нерухомого) і доходів, на які можна звернути стягнення для виконання вказаного виконавчого листа, за місцем відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановив.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).