ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2019 року
м. Київ
справа № 757/18321/15-ц
провадження № 61-19543св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В.А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд",
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_8,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_9, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Вербової І .М., Поливач Л. Д., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" (далі - ТОВ "Житло-Буд"), про визнання договору купівлі-продажу майнових прав удаваним в частині покупця, визнання права власності на квартиру та машиномісце і виключення нерухомого майна зі складу спадщини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 9 серпня 2011 року ним було інвестовано в будівництво квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_2 1 474 000 грн. Документальне оформлення договору купівлі-продажу майнових прав № 217-Щ від 9 серпня 2011 року на вказані об?єкти нерухомості здійснив його друг - ОСОБА_10 .
Після оформлення договору ОСОБА_10 передав йому ключі та документи на квартиру, а саме: оригінал договору купівлі-продажу майнових прав № 217-Щ від 9 серпня 2011 року, технічний паспорт на квартиру від 16 вересня 2011 року, акт готовності об`єкта до експлуатації від 22 вересня 2011 року, а також копію державного акта від 9 серпня 2005 року. У 2012 році передав додаткову угоду від 8 жовтня 2012 року.
22 грудня 2012 року ОСОБА_10 отримав свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1 та передав його також позивачу.
У подальшому ОСОБА_10 передав документи на машиномісце АДРЕСА_2, а саме: технічний паспорт від 14 травня 2014 року, акт приймання-передачі від 9 вересня 2014 року, довідку про виконання умов договору від 9 вересня 2014 року та витяг зі списку інвесторів від 9 вересня 2014 року.
Позивач вказує на те, що між ним та ОСОБА_10 була домовленість про те, що після закінчення будівництва будинку, введення його в експлуатацію та отримання свідоцтва про право власності на об?єкти нерухомості у встановленому законом порядку, ОСОБА_10 переоформить вказане нерухоме майно на позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.
Позивач посилався на те, що ОСОБА_10 не встиг отримати свідоцтво про право власності на машиномісце АДРЕСА_2 та переоформити нерухоме майно на нього, у зв`язку з чим спірні об?єкти нерухомості увійшли до складу спадщини.
Посилаючись на те, що спірні об`єкти нерухомості були придбані за його особисті кошти і дійсним їх покупцем є він, а не є ОСОБА_10, позивач вважає, що договір купівлі-продажу майнових прав № 217-Щ від 9 серпня 2011 року є удаваним в частині зазначення покупця.
З урахуванням викладеного, позивач просив визнати договір купівлі-продажу майнових прав № 217-Щ, укладений 9 серпня 2011 року між ТОВ "Житло-Буд" та ОСОБА_10, удаваним в частині покупця, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_2 за тією ж адресою і виключити зазначені об?єкти нерухомості зі складу спадщини.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року, ухваленим у складі судді Гладун Х. А., позов задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу майнових прав № 217-Щ від 9 серпня 2011 року, укладений між ТОВ "Житло-Буд" та ОСОБА_10, удаваним в частині покупця.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на машиномісце АДРЕСА_2 і виключено це майно зі складу спадщини.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу майнових прав № 217-Щ від 9 серпня 2011 року є удаваним правочином в частині покупця, оскільки був укладений з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу майнових прав між ТОВ "Житло-Буд" та позивачем. Крім того, вважав доведеним, що саме за кошти позивача придбане спірне нерухоме майно, тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність правових підстав для їх задоволення.
Позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції також вважав обґрунтованими, тому дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно та виключення такого майна зі складу спадщини.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_8, рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, що воля обох сторін правочину була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, що виникли між сторонами в результаті укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав.
Встановивши, що метою договору купівлі-продажу майнових прав було придбання ОСОБА_10 у власність нерухомого майна, апеляційний суд вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, апеляційний суд врахував, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції строк прийняття спадщини після ОСОБА_10 не закінчився.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження у справі, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строку. Так, представник ОСОБА_8 ознайомилася з рішенням суду першої інстанції 11 квітня 2016 року, а апеляційну скаргу подала 23 червня 2016 року. Також вказувала на те, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_8 , тому така особа не має права на оскарження рішення суду першої інстанції і підстав для відкриття апеляційного провадження також не було.
Посилаючись на вказане, представник позивача просила рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.
Позиція інших учасників справи
Представник ОСОБА_8 - ОСОБА_11 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відзив обґрунтовувала тим, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_10 зобов`язання не виконав.
Посилаючись на те, що ОСОБА_12 є кредитором ОСОБА_10 і має право на задоволення своїх вимог спадкоємцями ОСОБА_10 в межах успадкованого майна, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1 і машиномісце за тією ж адресою, просила рішення апеляційного суду залишити без змін, оскільки рішення суду першої інстанції, за яким право власності на це майно перейшло до ОСОБА_1, прямо вирішує питання про права і інтереси ОСОБА_8 як кредитора.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 серпня 2011 року між ТОВ "Житло-Буд" (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 217-Щ, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 8 жовтня 2012 року, ОСОБА_10 набув майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце за тією ж адресою.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцю майнові права на об?єкти нерухомості, а покупець прийняти їх в повному обсязі лише після повної сплати їх вартості, про що оформлюється акт приймання-передачі майнових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.
Судами також встановлено, що за життя ОСОБА_10 отримав свідоцтво про право власності на квартиру, проте документи на машиномісце не отримав та не зареєстрував у встановленому законом порядку своє право власності на спірні об`єкти нерухомості.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вказував на те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції строк прийняття спадщини не закінчився і спадщину після ОСОБА_10 ніхто не прийняв.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.