ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 173/2351/14-ц
провадження № 61-13371св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подану його представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Демченко Е. Л., Волошина М. П., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом, уточненим у травні 2015 року, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначило, що 23 серпня 2006 року ОСОБА_1 став клієнтом банка, звернувшись із відповідною заявою, та отримав кредитну карту із кредитним лімітом 2 500 гривень і сплатою 48% на рік за користування кредитом. Згідно з цією заявою погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісячними платежами у розмірі 7% від використаної суми кредиту.
Підписанням заяви відповідач засвідчив свою згоду на те, що разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банка ця заява складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
У зв`язку з невнесенням позичальником щомісячних платежів банк звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про дострокове стягнення усієї суми заборгованості за тілом кредиту і процентами, яка станом на 30 липня 2007 року має розмір 3 802,50 гривень; судовим наказом від 9 серпня 2007 року, виданим Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, стягнено з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 3 802,50 гривень (тіло кредиту - 2 492,60 гривень і проценти за користування кредитом - 1 309,90 гривень).
Позивач зазначає, що стягнена судовим наказом заборгованість не погашена, у зв`язку з чим за період з 30 липня 2007 року по 19 жовтня 2014 року ОСОБА_1 нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 14 171,32 гривень, а також з нього підлягають стягненню штрафи - 500 гривень (фіксована частина) і 708,57 гривень (процентна складова).
За таких обставин АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 15 379,89 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року, ухваленим у складі судді Петрюк Т. М., АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності, заяву про застосування якої подав відповідач.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові з інших правових підстав.
Апеляційний суд мотивував відмову у позові безпідставністю позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути проценти і штрафні санкції, нараховані відповідачу після дострокового стягнення кредитної заборгованості у цілому, тобто після закінчення строку кредитування і за відсутності доказів подальшого існування між ними договірних правовідносин і користування ОСОБА_1 кредитною картою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що видача судового наказу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 9 серпня 2007 року не зумовила припинення кредитних взаємовідносин між сторонами, так як стягнений цим наказом борг не погашений.
Вважає, що проценти підлягають нарахуванню за весь фактичний період користування кредитом і до моменту його повернення у повному обсязі, тому позивач має право на стягнення процентів і штрафів у межах позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 21 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи
Апеляційним судом встановлено, що на підставі заяви від 23 серпня 2006 року АТ КБ "ПриватБанк" видало ОСОБА_1 кредитну карту № НОМЕР_1 із встановленим кредитним лімітом 2 500 гривень і базовою процентною ставкою за користування кредитом - 4% на місяць із розрахунку 360 днів на рік.
У заяві погоджено, що погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти.
23 серпня 2006 року, 24 серпня 2006 року, 25 серпня 2006 року та 28 серпня 2006 року з кредитної карти № НОМЕР_1 знято грошові кошти у загальному розмірі 2 492,60 гривень.
Після цього відповідач не поповнював кредитну карту і не користувався нею; будь-якого руху коштів за цим кредитним рахунком не відбувалося.
Судовим наказом від 9 серпня 2007 року, виданим Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, з ОСОБА_1 стягнено заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 802,50 гривень (тіло кредиту - 2 492,60 гривень і проценти за користування кредитом - 1 309,90 гривень), що виникла станом на 30 липня 2007 року.
Апеляційний суд оцінив заяву про видачу судового наказу і встановив, що банк достроково стягнув із ОСОБА_1 у цілому кредитну заборгованість, яка підлягала погашенню щомісячними платежами, а саме тіло кредиту повністю і нараховані станом на 30 липня 2007 року проценти.
Обставин, які б свідчили про те, що після стягнення заборгованості ОСОБА_1 продовжив користуватися кредитною картою, судом не встановлено.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.