ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №820/7831/15
адміністративне провадження №К/9901/24822/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 (суддя Лук`яненко М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 (судді: Тацій Л.В. (головуючий), Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі № 820/7831/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.07.2015: №0000572200, №0000592200, №0000582200, №0000602200.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з ПДВ та подальше його заявлення до бюджетного відшкодування з огляду на реальність здійснення господарських операцій (отримання товарів та подальше їх використання у власній господарській діяльності), натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Салтівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ), зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №10/22-31235456 від 25.06.2015, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- пп. 14.1.36, пп.14.1.41, п.п.14.1.34, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п.138.4, п.138.6-138-9 пп. 138.10.2, п.п.138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст. 138, ст. 146, п.п.153.2.6 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 7 363 457,00 грн;
- п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 889 997,00 грн, завищено від`ємне значення по податку на додану вартість на суму 210 466,00 грн.
- п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України Товариством завищено рядок 24 на суму 1 334 996,00 грн завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду заявленого в податковій декларації та занижено значення р.23, 23.2 декларації д ПДВ на суму 1 334 996,00 грн., в результаті чого зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1 334 996,00 грн., збільшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в сумі 1 334 996,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, а отриманий дохід позивач мав би віднести на доходи у відповідності до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки такий, на думку відповідача, є безповоротною фінансовою допомогою. Вказує на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на переміщення товару, контрагенти відсутні за місцезнаходженням, не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не підтвердження придбання товару по ланцюгах постачання за результатами аналізу податкової звітності та інформації наявної в інформаційних базах ДФС та актів про неможливість проведення зустрічних звірок. Також контролюючий орган вказує на наявність кримінального провадження №32015230000000031 від 13.02.2015 відносно службових осіб контрагента ПП "Симос" за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст.27 ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків).
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ПП "Симос", ПП "ТОП-ТЕХ", ТОВ "КОМПОТЕРМ ПЛЮС", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Стартал Технолоджи" ТОВ ВКП "Мотор агро", ТОВ "Брон-Плюс" на підставі договорів купівлі - продажу та поставки.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунок - фактура, довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, товарно - транспортні накладні, залізничні накладні, рахунки на оплату, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 203 "Паливо", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 641 "Розрахунки по податках".
Судами також встановлено, що придбані у контрагентів товари належним чином оприбутковані та використані позивачем у власній господарській діяльності.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судами, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, що було встановлено під час проведення перевірки та безпідставного формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством відзив (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14.
Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
10.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
10.4. Підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135.
Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
10.5. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.6. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.7. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.8. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.