ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №822/112/15
адміністративне провадження №К/9901/6510/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 (суддя Петричкович А.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 (судді: Гонтарук В.М. (головуючий), Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.) у справі №822/112/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нанта", Товариство з обмеженою відповідальністю "Саттон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарлей" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ванакір" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.12.2014:
- №0000512207/3519, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 1 270 169 грн, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 317 542,00 грн;
- №0000502207/3520, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 781,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 5477/22-07/38303789 від 03.12.2014, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ванакір" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Сарлей", ТОВ "Саттон", ТОВ "Нанта" за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 на загальну суму ПДВ 1 270169,00 грн;
- п.198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 781,00 грн;
- п. 200.1, п. 200.3, абз."б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 94 339,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Відповідач вказує на наявність недоліків в оформленні первинних документів (відсутні всі реквізити), ненадання позивачем документів на переміщення (транспортування) товару, посвідчень на відрядження, не підтвердження придбання товару по ланцюгах постачання за результатами аналізу інформації наявної в інформаційних базах ДФС.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ"Сарлей", ТОВ "Саттон", ТОВ "Нанта" на підставі договорів поставки.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, додатки до договорів, видаткові накладні, податкові накладні, накладні на повернення товарів, довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судами, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, що було встановлено під час проведення перевірки та безпідставного формування податкового кредиту. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Також контролюючий орган вказує на наявність кримінального провадження №12013100310002172 відносно контрагента ПП "Саттон" за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.3. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.