ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
20 серпня 2019 року
справа №1640/3125/18
адміністративне провадження №К/9901/17336/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у складі судді Шевякова І.С.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у складі суддів Подобайло З.Г., Бартош Н.С., Григорова А.М.
у справі № 1640/3125/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "НДІ КОЛАН"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ПРОЦЕДУРА
У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "НДІ КОЛАН" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2018 року № 0008081403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 1 274 738 грн 83 коп., з тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 1 019 791 грн 06 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 254 947 грн 77 коп., № 0008091403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 18406 грн 68 коп., з тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 12 271 грн 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 135 грн 56 коп.; № 0008101403, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 12127 грн 19 коп. та суму пені - 393 грн 16 коп.; № 0008071403, яким нарахована сума штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в сумі 5 880 грн 96 коп.
26 грудня 2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, позов задоволено повністю, податкові повідомлення-рішення податкового органу від 21 червня 2018 року №0008081403, №0008091403, №0008101403, №0008071403 визнані протиправними та скасовані.
У червні 2019 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду.
15 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 24 червня 2019 року, справу № 1640/3125/18 витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду.
24 липня 2019 року справа № 1640/3125/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
09 серпня 2019 року від позивача на адресу Суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому Товариство спростовує доводи відповідача, просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у травні 2018 року відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 11 травня 2018 року № 1218, виданого на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суму м. Полтави по справі № 552/2029/18 від 08 травня 2018 року, посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області на підставі направлень на перевірку № 1297, № 1298, № 1314 від 11 травня 2018 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 04 червня 2018 року №671/16-31-14-01-10/ 04637622 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлені наступні порушення:
- пп. 4.6.2 розділу 4 "Плата за землю" Додатка № 1 до рішення 50 сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10 липня 2015 року "Про встановлення місцевих податків і зборів", п. 271.1 статті 271, п. 274.2 статті 274, п. 284.1 статті 284, п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України в частині заниження суми земельного податку на загальну суму 1019791 грн 06 коп., у тому числі за 2016 рік - 495 733 грн 96 коп, за 2017 рік - 524057 грн 10 коп.;
- пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно на загальну суму за 2017 рік - 12 271 грн 12 коп.,
- абз. 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних;
- п. 176.2 "а" статті 176, пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України - підприємство несвоєчасно здійснювало перерахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 121 271 грн 91 коп., в тому числі: у квітні 2017 року на суму 88 873 грн 82 коп. із затримкою на 10 календарних днів та у серпні 2017 року на суму 32 398 грн 09 коп. із затримкою 1 календарний день.
Не погодившись із зазначеним актом, позивач 08 червня 2018 року подав до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення (№ 34), за результатом розгляду якого відповідачем надана відповідь від 18 червня 2018 року № 13556/10/16-31-14-03-21, зі змісту якої вбачається, що висновки акта перевірки залишені без змін.
21 червня 2018 року на підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0008081403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 1 274 738 грн 83 коп., з тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 1 019 791 грн 06 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 254 947 грн 77 коп.,
- № 0008091403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 18 406 грн 68 коп., з тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 12 271 грн 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 135 грн 56 коп.,
- № 0008101403, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб: за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 12127 грн 19 коп. та суму пені - 393 грн 16 коп.,
- № 0008071403, яким нарахована сума штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в сумі 5 880 грн 96 коп.
За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарги Товариства залишені органами державної фіскальної служби без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.
Досліджуючи правопорушення щодо земельного податку, суди попередніх інстанцій врахували постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2002 року у справі № 8/447/5П, якою визнано право постійного користування земельною ділянкою 3,13 га по АДРЕСА_1 за ВАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій", дослідили питання правонаступництва, зокрема те, що позивач є правонаступником Державного підприємства та йому належить право постійного користування такою земельною ділянкою, застосували висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року щодо визначення права постійного користування земельною ділянкою як права володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, та дійшли висновку, що позивачем правомірно обрахований і сплачений земельний податок відповідно до п. 4.6.1 Додатку №1 до Рішення п`ятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10 липня 2015 року у розмірі 1,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки як постійним користувачем, а нарахування відповідачем земельного податку з застосуванням ставки податку у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є протиправним.
Щодо встановленого відповідачем правопорушення про зобов`язання позивача сплачувати податок на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки, суди попередніх інстанцій встановили, що спірні приміщення, які відповідають коду класифікації будівель та споруд - 1251 з ДК 018-2000 "Будівлі промисловості", Товариство, як промислове підприємство, використовує в процесі виробництва, отже такі будівлі не є об`єктом оподаткування відповідно до абз. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Стосовно порушення Товариством термінів реєстрації коригуючих розрахунків, суди першої та апеляційної інстанцій, вказали на відсутність вини позивача у вчиненні порушення, оскільки таке сталося через порушення суб`єктом владних повноважень принципу "належного урядування", яке полягає в тому, що відповідач змінив правила заповнення розрахунку коригування, але повідомлення про ці зміни затримав на декілька днів, в результаті чого Товариству неодноразово відмовляли в реєстрації "нульових" розрахунків на зміну номенклатури напередодні спливу терміну реєстрації податкових документів саме за другу половину листопада.
Щодо висновків контролюючого органу про несвоєчасне здійснення позивачем перерахунку податку з доходів фізичних осіб у 2017 році на загальну суму 121 271 грн 91 коп., суди попередніх інстанцій вказали на те, що у квітні - травні 2017 року фактично мали місце вихідні у період з 29.04.2017 по 02.05.2017 та з 06.05.2017 по 09.05.2017, а тому враховуючи те, що Податковий кодекс України не містить застережень щодо строку сплати податку у разі якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день, суди застосували Європейську конвенцію про обчислення строків (ETS N 76) від 16.05.1972. Також суд першої інстанції вказав на неналежність доказу такого порушення - акту проведеної відповідачем перевірки та протиправний спосіб встановлення відповідних порушень. Наведене обумовило протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018 №008101403.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі податковий орган викладає фактичні обставини справи, цитує зміст норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вказує на те, що судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідач у касаційній скарзі акцентує увагу на дотриманні ним порядку проведення перевірки та належності доказів, аналізуючи при цьому положення статей 75, 78, 79 Податкового кодексу України, здійснює висновок про те, що враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків, є рішення податкового органу, прийняте за результатами проведеної перевірки у відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.
Податковий орган спростовуючи доводи Товариства та висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання з податку на землю, наголошує на тому, що ПАТ "НДІ КОЛАН" в силу приписів частини другої статті 92 Земельного кодексу України не відноситься до жодної із перерахованих в цій нормі категорій, тому застосування до Товариства ставки податку в розмірі 4% за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, які не належать до державної та комунальної власності та відповідно до Земельного кодексу України не можуть набувати права постійного користування землею, з урахуванням положень рішення Полтавської міської ради "Про встановлення податків і зборів" від 10 липня 2015 року (50 сесія 6 скликання) є правомірним.
Відповідач зазначає, що оформлений позивачем Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_2 від 15.11.2002 містить лише підпис першого заступника міського голови ОСОБА_1, що не узгоджується з Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 та з Постановою КМУ "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02 квітня 2002 року №449.
Контролюючий орган в касаційній скарзі вказує на те, що до суду надавались два висновки судової економічної експертизи, один з яких судом взагалі не був взятий до уваги та не спростований, а саме Висновок №1275/1359 судової економічної експертизи по кримінальному провадженню № 32018170000000007).
Щодо несвоєчасного перерахування Товариством податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 121 271,91 грн, відповідач вказує на фактичні обставини щодо затримки перерахування податку у квітні 2017 року в сумі 88 873,82 грн на 10 календарних днів та у серпні 2017 року в сумі 32 398,09 грн із затримкою на 1 календарний день, що встановлено на підставі первинних бухгалтерських документів. Порушення строку перерахування податку на суму 48873 грн 82 коп. 10 травня 2017 року по терміну сплати 30 квітня 2017 року позивач не пояснив та не спростував.
Стосовно податку на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки, відповідач доводить, що будівлі, які використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, у тому числі для промислових підприємств, є об`єктом оподаткування цим податком та вказує на те, що вирішальну роль в даному випадку має не тільки тип об`єкту нерухомості, а ще й подальше використання у відповідності до цільового призначення.
Податковий орган вважає доведеним порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, а технічні проблеми, що виникли у суб`єкта господарювання при реєстрації податкових накладних не можуть звільняти Товариство від відповідальності. Відповідач зазначає, що жодних підтверджуючих документів стосовно "рекомендацій податкових органів" та "змін правил реєстрації податкових накладних та затримку повідомлення про це на декілька днів" позивач не надавав.
Порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 6, 9, 72, 90, 242 КАС України) контролюючий орган вбачає в неповному з`ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо застосування норм процесуального права
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Щодо земельного податку
Відповідно до пп.12.3.1 п. 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до підпункту 271.1.1 п. 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання вказаної норми Рішенням п`ятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10 липня 2015 року встановлені місцеві податки. Так, у додатку № 1 до вказаного рішення у розділі 4 "Плата за землю" встановлено пп. 4.6.1, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1,2 відсотки від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених, зокрема, у пункті 4.6.2.
В свою чергу, згідно з п. 4.6.2 додатку № 1 вказаного Рішення, ставка податку за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, які не належать до державної та комунальної власності та відповідно до Земельного кодексу не можуть набувати права постійного користування землею, встановлюється у розмірі 4 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Щодо податку на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
В свою чергу абз. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Щодо податку з доходів фізичних осіб
Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до підпункту 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.