ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №310/8630/18(2-а/310/13/19)
адміністративне провадження №К/9901/14297/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (судді: Шлай А.В. (головуючий), Круговий О.О., Прокопчук Т.С.)
у справі № 310/8630/18
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької міської митниці ДФС
про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 02 жовтня 2018 року № 0185/11200/18.
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області рішенням від 24 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправною та скасував постанову в справі про порушення митних правил від 02 жовтня 2018 року № 0185/11200/18, прийняту виконуючим обов`язки заступника начальника Запорізької митниці ДФС Зарубіним Б.О., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 495 940,02 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця ДФС 01 лютого 2019 року подала апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 лютого 2019 року вказану апеляційну скаргу повернув заявнику у зв`язку з відсутністю повноважень у особи, яка її подала.
Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга підписана представником Запорізької митниці ДФС ОСОБА_2, на підтвердження повноважень якого долучено копію довіреності від 27 грудня 2018 року, що засвідчена підписом самого представника. Однак доказів наявності у представника заявника апеляційної скарги встановлених законом повноважень щодо засвідчення копії довіреності до суду апеляційної інстанції не надано, а тому вказана довіреність не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої дії.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність повноважень у представника на подання апеляційної скарги.
14 березня 2019 року Запорізька митниця ДФС повторно подала апеляційну скаргу на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2019 року, до якої, зокрема, долучила оригінал довіреності від 27 грудня 2018 року №1445/92/08-70-20-01.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2019 року апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишив без руху та надав десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав для такого поновлення.
На виконання вимог вказаної ухвали від Запорізької митниці ДФС 09 квітня 2019 року надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 квітня 2019 року відмовив Запорізькій митниці ДФС у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. Цією ж ухвалою суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апелянт не навів жодних доводів, які б свідчили про наявність обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив скасувати вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Касаційного адміністративного суду України (далі - КАС України) забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом із тим, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина 2 статті 44 КАС України).
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.