ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/2011/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - Родоман Т.О .,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 (судді: Слободін М. М., Сіверін В. І., Терещенко О. І.) і рішення Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 (суддя: Зекунов Е. В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехсервіс"
про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 1 336 624,04 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК" Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехсервіс" (далі - ТОВ "Теплотехсервіс") про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 1 336 624,04 грн.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК" Нафтогаз України", зазначає, що ТОВ "Теплотехсервіс" порушено умови договору купівлі-продажу природного газу від 26.12.2013 № 882/14-БО-6 щодо проведення своєчасної оплати товару.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі № 905/2011/18, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Теплотехсервіс" на користь АТ "НАК" Нафтогаз України" заборгованість у загальному розмірі 1 183 260,48 грн, з яких 629 689,20 грн основного боргу, 488 550,56 грн інфляційних втрат, 55 873,39 грн 3% річних, 9 147,33 грн пені та 17 749,47 грн витрат по сплаті судового збору.
2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне перерахування вартості природного газу було здійснено відповідачем з порушенням договірних строків, а на час розгляду справи за ТОВ "Теплотехсервіс" обліковується борг за поставлений товар на суму 629 689,20 грн. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані. Щодо позовної вимоги про стягнення пені, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про часткове задоволення зазначеної позовної вимоги, оскільки відповідно до Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон) нарахування пені не має здійснюватися з 07.02.2015.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Частково не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 і рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 153 363,56 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК" Нафтогаз України" посилається на те, що оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 236, частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, статті 2 Закону. Також скаржник зазначає, що господарські суди безпідставно наділили позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 26.12.2013 між АТ "НАК" Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Теплотехсервіс" (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу № 882/14-БО-6 (далі - Договір).
4.2. Пунктами 1.1 - 1.2 Договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України АТ "НАК" Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
4.3. Пунктом 2.1 Договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 221,0 тис. куб. м. За змістом пункту 5.2 Договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 4 473,82 грн з ПДВ.
4.4 Додатковими угодами № 1 від 28.01.2014, № 2 від 30.04.2014 вносились зміни до пункту 2.1 Договору, внаслідок чого ціна газу підвищувалась.
4.5. Відповідно до пункту 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач передав у власність відповідача у період з січня до грудня 2014 року природний газ на суму 996 488,95 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуг на транспортування).
4.7. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що фактичне перерахування вартості природного газу було здійснено відповідачем з порушенням договірних строків, а на час розгляду справи за ТОВ "Теплотехсервіс" обліковується борг за товар на суму 629 689,20 грн. При цьому господарськими судами зазначено, що доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовані і ТОВ "Теплотехсервіс" не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про повне або часткове погашення боргу за природний газ, поставлений позивачем по Договору.
4.8. З урахуванням установлених обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу на суму 629 689,20 грн підлягає задоволенню як правомірна та обґрунтована.
4.9. Установивши, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є методологічно та арифметично вірним, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 55 873,39 грн та інфляційних втрат у сумі 488 550,56 грн.
4.10. Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
4.11. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 162 510,89 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого за Договором: за зобов`язаннями січня 2014 року на суму поставки 120 213,52 грн за період з 15.02.2014 по 24.04.2014; за зобов`язаннями лютого 2014 року на суму поставки 117 771,53 грн за період з 15.03.2014 по 24.04.2014; за зобов`язаннями березня 2014 року на суму поставки 76 165,80 грн за період з 15.04.2014 по 24.04.2014; за зобов`язаннями жовтня 2014 року на суму поставки 73 935,92 грн за період з 15.11.2014 по 14.05.2015; за зобов`язаннями листопада 2014 року на суму поставки 230 417,21 грн за період з 16.12.2014 по 15.06.2015; за зобов`язаннями грудня 2014 року на суму поставки 342 076,89 грн. за період з 15.01.2015 по 14.07.2015.
4.12. Здійснивши перерахунок пені за періоди зазначені позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 9 147,33 грн.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 26.12.2013 № 882/14-БО-6 щодо проведення своєчасної оплати товару.
5.3. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог АТ "НАК" Нафтогаз України" не оскаржуються.
5.4. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 153 363,56 грн.
5.5. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
5.6. Частково відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідно до Закону нарахування пені не повинно здійснюватися з 07.02.2015.
5.7. Не погоджуючись із зазначеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, АТ "НАК" Нафтогаз України" у касаційній скарзі зазначає, що суди безпідставно наділили позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.