Постанова
Іменем України
13 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 537/1772/17
провадження № 51-1493км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2017 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170090001582, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Центральне Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме на суму 5100 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 12 квітня 2016 року близько 18:00, керуючи автомобілем "Opel Kadett" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись у світлий час доби по сухому асфальтобетонному покриттю на вул. Великій Набережній у м. Кременчуці у напрямку вул. Ярмакової та виконуючи маневр повороту ліворуч у напрямку дворового проїзду до будинку № 29, усупереч вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) перед перестроюванням і зміною напрямку руху не переконався у безпечності своїх дій, створив небезпеку та перешкоду іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "KIA CEED" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3, що рухався по вул. Великій Набережній у зустрічному напрямку, після чого в результаті некерованого руху автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узгоджені доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2017 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року щодо нього і закрити кримінальне провадження у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на справедливий суд. Зазначає, що як на стадії досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді було порушено його право, передбачене ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК): за наявності підстав для закриття кримінального провадження його не було закрито. Стверджує, що під час досудового розслідування він із потерпілою ОСОБА_2 примирилися та звернулися до слідчого з клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, про що подали відповідні розписки, які містяться в матеріалах провадження. Проте слідчий направив до суду обвинувальний акт. Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі потерпілої, хоча вона бажала бути присутньою в судовому засіданні і просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату. При цьому суд за наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності усупереч вимогам ст. 286 КПК не з`ясував його думки щодо закриття кримінального провадження, а постановив обвинувальний вирок. Апеляційний суд не дотримався вимог ст. 404 КПК, розглянув апеляційну скаргу засудженого неналежним чином, не дослідивши повторно обставин, досліджених судом першої інстанції, а саме клопотання ОСОБА_1 і заяви потерпілої ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК, та безпідставно залишив вирок без змін.
Потерпіла ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Стверджує, що вона зверталася до слідчого, а також судів першої та апеляційної інстанцій із заявами про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з примиренням з останнім і відсутністю в неї до останнього будь-яких претензій матеріального чи морального характеру, але ці її заяви залишилися без належного реагування. Вважає, що було допущено порушення права особи на справедливий суд, оскільки апеляційний суд не дослідив належним чином доводів, наведених в апеляційній скарзі засудженого, а також доказів, які містяться в матеріалах справи та які давали всі підстави для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КК. А отже, на думку потерпілої, згідно з ч. 2 ст. 412 КПК ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 необґрунтованими, просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 цієї статтісуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не буловстановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 413 КПК визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
Частиною 2 ст. 412 КПК визначено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.