Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 332/2731/16-ц
провадження № 61-10781св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" про порушення майнових прав інтелектуальної власності,
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13 грудня 2018 року у складі судді Яцуна О. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнювала в процесі розгляду справи та просила стягнути з відповідача на її користь авторську винагороду за використання винаходу, запатентованого під № НОМЕР_4, в період з 1998 року по 2015 рік у розмірі 141 5045,40 грн та поновити строк звернення до суду щодо стягнення авторської винагороди в період з 2-го півріччя 1996 року по 2012 рік, пославшись на те, що лише після проведення експертизи у 2018 році вона дізналася про дійсний економічний ефект від використання заводом винаходу, запатентованого під № НОМЕР_4 і дійсний розмір авторської винагороди за винахід, який належав до сплати його винахіднику - ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є спадкоємицею після її померлого чоловіка ОСОБА_2 . Спадщина складається з прав на авторську винагороду за використання Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (далі - ПрАТ "Дніпроспецсталь", завод) двох винаходів та двох корисних моделей, зареєстрованих у відповідному порядку та оформлених патентами за номерами № НОМЕР_4, № 72606, № 83747, № 87869. Згідно з договором від 13 серпня 1998 року про виплату авторської винагороди укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроспецсталь" (далі - ВАТ "Дніпроспецсталь") правонаступником якого є ПрАТ "Дніпроспецсталь" та авторами, в тому числі і ОСОБА_2, який був укладений на використання винаходу "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів" ВАТ "Дніпроспецсталь"зобов`язувалося виплачувати авторам винаходу авторську винагороду протягом строку дії патенту в розмірі 15 процентів прибутку, отриманого підприємством від його використання, не пізніше 3-х місяців після кожного року використання. ОСОБА_2 за своє життя, також як і вона після його смерті, жодного разу не отримали авторської винагороди за використання ПрАТ "Дніпроспецсталь" зазначеного винаходу, що дає підстави для звернення до суду з цим позовом.
ПрАТ "Дніпроспецсталь" заперечуючи проти позову зазначило, що за життя ОСОБА_2 отримував авторську винагороду, а позивач як спадкоємиця не повідомляла підприємство про свої права та не надавала реквізитів для сплати винагороди. Крім того, просило застосувати позовну давність, оскільки строк звернення до суду позивачем порушений без поважних причин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заводський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 13 грудня 2018 року позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ "Дніпроспецсталь" на користь ОСОБА_1 авторську винагороду за використання винаходу "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів", запатентованого під № НОМЕР_4 за 1998-2014 роки в розмірі 1 111 990,29 грн та судові витрати в розмірі 20 950,29 грн. В решті позову відмовив.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач лише після проведення експертизи у 2018 році дізналася про дійсний економічний ефект від використання заводом винаходу, запатентованого під № НОМЕР_4, та дійсний розмір авторської винагороди за винахід, який належав до сплати його винахіднику - ОСОБА_2, у розмірі який би складав не 5 процентів від суми розрахованого економічного ефекту за кожен рік використання, які сплачувалися заводом, а 15 процентів, а отже, саме з цього моменту позивач дізналася про порушення прав її померлого чоловіка. Про таке порушення ані позивач, ані її чоловік - ОСОБА_2 не могли знати до проведення вищезазначеної експертизи, тому позовна давність позивачем не пропущена. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 який разом з іншими 6 співавторами є автором винаходу "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів" та одним із власників прав на винахід за патентом № НОМЕР_4, має право на отримання авторської винагороди за використання винаходу протягом строку дії патенту в розмірі 15 процентів прибутку, отриманого підприємством від його використання. Також судом були враховані постанови про виплату винагороди за використання у виробництві раціоналізаторської пропозиції № 97115528, згідно з якими ОСОБА_3 в період з травня 1997 року по квітень 2012 року було сплачено 303 055,01 грн. авторської винагороди. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача авторська винагорода за 1998-2014 роки у розмірі 1 111 990,29 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Запорізький апеляційний суд постановою від 23 квітня 2019 року рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13 грудня 2018 року залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що право на позов у ОСОБА_4 як спадкоємця не могли виникнути раніше ніж 08 жовтня 2015 року - дата отримання свідоцтва про право на спадщину. З урахуванням того, що ОСОБА_1 звернулася до суду 16 серпня 2016 року, позовна давність не пропущена.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року ПрАТ "Дніпроспецсталь" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга ПрАТ "Дніпроспецсталь" мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не пропущено позовну давність, оскільки позов було подано в межах трирічного строку з дати отримання свідоцтва про право на спадщину та з дати проведення судової експертизи у цій справи. Для визначення початку перебігу позовної давності сиди повинні були визначити коли у ОСОБА_2 (спадкодавця) виникло право вимагати виплату авторської винагороди за договором від 12 серпня 2008 року. В порушення вимог закону суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин наслідки пропуску позовної давності. В оскаржуваних судових рішеннях не зазначено мотивів відхилення доводів та доказів відповідача стосовно того, що позивач знала та/або могла дізнатися про невиплату відповідачем авторської винагороди. Суди попередніх інстанцій також не врахували того, що під час розгляду справи ОСОБА_1 зазначала про те, що їй та ОСОБА_2 було відомо про невиплату авторської винагороди в повному обсязі.
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими. Відповідач не довів недобросовісну поведінку ОСОБА_2 в питаннях захисту його цивільних прав в умовах певної залежності від роботодавця та наявних фактів зловживання відповідачем своїми цивільними правами. Враховуючи неоднозначну доказову базу відповідача та наявність зловживань з його боку, місцевий суд обґрунтовано визнав доведеним той факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого цивільного права протягом всього строку дії патенту до проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності. Після проведення судової експертизи та отримання інформації про дійсний розмір авторської винагороди від використання винаходу почався перебіг позовної давності, оскільки саме з цього часу позивачка дізналася про розмір авторської винагороди за патентом № НОМЕР_4.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 червня 2019 року справа № 332/2731/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 29 березня 1969 року перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06 січня 2015 року серії НОМЕР_1, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького управління юстиції.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим та зареєстрованим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н. В. в реєстрі спадкових справ 08 жовтня 2015 року за №1527 у спадковій справі № 17/2015, ОСОБА_1 отримала після померлого чоловіка спадщину, яка складалася з: права на авторську винагороду за використання винаходу "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів", оформленого патентом на винахід № НОМЕР_4, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи 17 лютого 2003 року; з права на авторську винагороду за використання винаходу "Швидкорізальна сталь", оформленого патентом на винахід № 72606, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи 15 березня 2005 року; з права на авторську винагороду за використання корисної моделі "Виливниця для одержання сталевого зливка", оформленого патентом на корисну модель № НОМЕР_2, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи 25 вересня 2013 року; з права на авторську винагороду за використання корисної моделі "Виливниця для відливання зливків", оформленого патентом на корисну модель № НОМЕР_3, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи 25 лютого 2014 року.
ОСОБА_2 був автором винаходу "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів", запатентованого під № НОМЕР_4, разом з іншими 6 співавторами. Заявка під № 97115528 на реєстрацію винаходу була подана заводом до Державної служби інтелектуальної власності України 19 листопада 1997 року, патент був зареєстрований 17 лютого 2003 року.
13 серпня 1998 року між ВАТ "Дніпроспецсталь" та авторами заявки було укладено договір на передбачуваний винахід "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів".
З 14 постанов про виплату винагороди за використання у виробництві раціоналізаторської пропозиції № 97115528 (винаходу № НОМЕР_4), а саме "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів" встановлено, що співавторам винаходу виплачувалася винагорода. Крім того, згідно довідки головного бухгалтера ПрАТ "Дніпроспецсталь" від 19 жовтня 2018 року № 439 ОСОБА_2 нараховувалась авторська винагорода (в.о. 479) за період часу з травня 1997 року по квітень 2012 року. Також місцевим судом досліджені копії сорока квитанцій "платіжок", де у кожній є призначення платежу під № 479. Суми, зазначені у постановах про виплату винагороди, співпадають із сумами, відображеним у довідці головного бухгалтера та у "платіжках". Такі ж суми зазначені і в копії трудової книжки спадкодавця.
В період з травня 1997 року по квітень 2012 року ОСОБА_2 було сплачено 303 055,01 грн авторської винагороди за використання винаходу, запатентованого під № НОМЕР_4.
Згідно з висновком експертів від 15 серпня 2018 року № 022-СІВ/16 за результатами проведення комплексної експертизи у сфері інтелектуальної власності у цивільній справі № 332/2731/16-ц розмір економічного ефекту від впровадження на ПрАТ "Дніпроспецсталь" винаходу за патентом № НОМЕР_4 за період з 2012 року по 2015 рік становить 3 327 088,31 грн. Розмір авторської винагороди, що належить до виплати авторам заявки на ймовірний винахід "Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів" від 13 серпня 1998 року згідно з договором укладеним між ПАТ "Дніпроспецсталь" та співавторами винаходу за період з 2-го півріччя 1996 року по 2015 рік становить 10 006 545,28 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).