Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 616/992/16-ц
провадження № 61-29659св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня 2017 року у складі судді Уханьової І. С. та рішення апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Швецової Л. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н. І. за реєстровим № 1043.
Власником домоволодіння АДРЕСА_1 є
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 02 квітня 2004 року державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н. І. за реєстровим № 1071.
Відповідачем порушено межові знаки між земельними ділянками та побудовано гараж з порушенням норм ДБН.
ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди шляхом знесення гаражу та огорожі, а при відмові добровільно виконати рішення суду - здійснити знесення цих конструкцій за його рахунок.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня
2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не є належною особою, оскільки не має права висувати вимоги щодо знесення самовільно побудованих споруд на сусідніх земельних ділянках. Крім того, строк позовної давності пропущено без поважних причин, оскільки позивач знав про фактичні межі земельної ділянки та надвірні будівлі сусідньої ділянки ОСОБА_2 .
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що заявлені позовні вимоги є необґрунтовані.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
28 листопада 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 03 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року та направити справу на новий судовий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій надана неналежна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи. Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово будівельно-технічної експертизи.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вовчанського районного суду Харківської області.
У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 569/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-29659св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.