Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 757/57283/18-ц
провадження № 61-3459св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Верховний Суд,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва у складі судді Батрин О. В. від 20 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б. від 17 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду, у якому просив:
- визнати його право на перегляд судових рішень у цивільній справі № 759/15553/14-ц за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення боргу,
- визнати незаконною постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень;
- зобов`язати Верховний Суд розглянути призначену до розгляду ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року цивільну справу № 759/15553/14-ц за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення боргу у межах розгляду, встановленого частиною третьою статті 335 ЦПК України 2004 року без обмежень доводами заяви про перегляд судових рішень у справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду від 20 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи по суті, переглядом судових рішень у передбачених процесуальними законами порядках і їх виконання, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду від 20 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій і направити справу для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, судами попередніх інстанцій позивачу не було роз`яснено в порядку якого судочинства підлягає вирішенню цей спір. Судами не враховано того, що у позивача виник спір з Верховним Судом, а тому на нього поширюється положення частини другої статті 124 Конституції України. ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом, здійснює захист свої прав від порушень з боку Верховного Суду незабороненими законом засобами. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось незаконне зняття 18 квітня 2018 року Верховним Судом справи з розгляду.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 757/57283/18-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.