Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 461/2912/15-ц
провадження № 61-8832св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Департамент економічної політики Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року в складі судді Мисько Х. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року в складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що з 23 серпня 1997 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 09 лютого 2015 року їй стало відомо про те, що 20 березня 2012 року між її чоловіком та Департаментом економічної політики Львівської міської ради було укладено договір про пайову участь № 150, а згодом додаткову угоду № 180 про внесення змін до вказаного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску у розмірі 51 032,79 грн, строком до 30 липня 2013 року. ОСОБА_2 не сплачував указану суму, оскільки 20 липня 2012 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю НВП " Білозір " було укладено угоду
№ 26/1, відповідно до умов якої ОСОБА_2 було замовлено та оплачено реконструкцію інженерних мереж, розташованих по АДРЕСА_1, що знаходяться поза межами земельної ділянки, а кошторисну вартість таких робіт мали врахувати на користь указаної суми. Оскільки зарахування відповідних коштів не відбулося та ОСОБА_5 були прострочені терміни сплати пайового внеску, на указану суму була нарахована пеня у розмірі 11 161,69 грн та рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року в справі за позовом прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення боргу стягнуто з ОСОБА_2 на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради заборгованість у розмірі 61 194,48 грн, а також вирішено питання про розподіл судових витрат. Враховуючи вказане, відповідач повинен сплатити із сімейного бюджету указану суму, що для них є дуже великою. Позивач вважала, що оскільки, вона як дружина ОСОБА_2 не була повідомлена про укладення оскаржуваного договору та такий договір виходить за межі дрібного побутового, тому він є недійсним.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про пайову участь від 20 березня 2012 року № 150, укладений між ОСОБА_2 та Департаментом економічної політики Львівської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним, оскільки договір про пайову участь
від 20 березня 2012 року № 150, укладений між ОСОБА_2 та Департаментом економічної політики Львівської міської ради не є правочином щодо розпорядження спільним з ОСОБА_1 майном та вказаний договір не створює для останньої ніяких обов`язків, а тому норми статті 65 СК України на спірні правовідносини не поширюються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 65 СК України, оскільки ними під час розгляду справи встановлено, що оспорюваний договір укладено без письмової згоди позивача на їх укладення, однак суди помилково не визнали його недійсним.Також, посилалась на те, що під час укладення договору не було досягнуто усіх істотних умов договору, оскільки відсутній розрахунок величини пайового внеску, що має бути невід`ємною частиною договору. Вважає, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
Відзив відповідачів на касаційну скаргу не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 20 березня 2012 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_2 було укладено договір про пайову участь № 150, відповідно до якого останній зобов`язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.
Ухвалою Львівської міської ради від 03 квітня 2008 року № 1697 "Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова" (із змінами та доповненнями) затверджено Положення про пайову участь (внесок) замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова (надалі Положення).
Станом на березень 2015 року ОСОБА_2 взятих на себе обов`язків передбачених вказаним договором не виконав.
Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 серпня 1997 року укладено шлюб, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 1490.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.