Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 306/209/17
провадження № 61-28867св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2017 року у складі судді Вінер Е. А., ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 1988 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . За період шлюбу вони побудували будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Плосківською сільською радою Свалявського району 13 квітня 2005 року, власником спірного майна є ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що шлюбні відносини фактично припинені та з 2014 року він позбавлений можливості користуватися спільним сумісним майном подружжя.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, як на частку у праві спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2017 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 як на частку у праві спільної сумісної власності подружжя.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне домоволодіння відповідно до статті 60 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і належить їм у рівних частках.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами підтвердження факту будівництва спірного будинку за свої особисті кошти, тому спірне домоволодіння є об`єктом права спільної сумісної власності сторін у справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, суд не дослідив обставини за які кошти збудовано спірне домоволодіння та чи мав позивач в момент будівництва фінансову спроможність приймати фінансову участі у його будівництві.
Суди попередніх інстанцій, на думку відповідача, спору по суті не вирішили, оскільки не врахували ймовірність виникнення майбутніх спорів щодо порядку користування житловим будинком.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 19 липня 1988 року.
Під час шлюбу подружжям побудовано будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про право власності виданого 13 квітня 2005 року Плосківською сільською радою Свалявського району.
Позивач, посилаючись на фактичне припинення шлюбних відносин з відповідачкою та на неможливість користуватися належним йому майном, як спільною сумісною власністю, просив визнати за ним право власності на Ѕ частку у такому майні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права