Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 753/4827/15-ц
провадження № 61-5340св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Чертков Ігор Всеволодович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 січня 2016 року у складі судді Колесника О. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовона з 17 грудня 1993 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, у період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 . З червня 2014 року сторони припинили вести спільне господарство, а в подальшому шлюб розірвано на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року.
У період шлюбу сторони набули у власність таке майно: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0284 га на АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_2 ; житловий будинок із земельною ділянкою на АДРЕСА_4 ; приміщення магазину будівельних матеріалів у АДРЕСА_5; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 ; автомобілі Mercedes та Opel Vivaro.
Також сторони заощадили кошти на навчання доньки ОСОБА_4 у розмірі 32 000 дол. США та 45 000 грн, які залишились у власності відповідача.
Вказувала, що сторони не дійшли згоди щодо поділу майна подружжя. ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, а на утриманні ОСОБА_1 знаходиться дочка ОСОБА_4, тому наявні правові підстави для відступлення від рівності часток подружжя.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- позбавити її права на земельну ділянку площею 0,0284 га на АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_2 ; приміщення магазину будівельних матеріалів у АДРЕСА_5; житловий будинок із земельною ділянкою на АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 ; автомобіль Mercedes;
- позбавити ОСОБА_2 права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та автомобіль Opel Vivaro;
- залишити у її приватній власності квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Opel Vivaro;
- залишити ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0284 га на АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_2 ; приміщення магазину будівельних матеріалів у АДРЕСА_5; житловий будинок із земельною ділянкою на АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 ; автомобіль Mercedes;
- стягнути на її користь з ОСОБА_2 24 000 дол. США та 32 000 грн, які належали подружжю на праві спільної сумісної власності;
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди щодо можливості користування, володіння та розпорядження будинком АДРЕСА_8, який належить позивачу на праві приватної власності.
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі з 17 грудня 1993 року до лютого 2015 року.
За період спільного проживання ними придбано наступне майно: 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,0284 на АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_7 ; автомобіль Opel Vivaro; приміщення магазину у АДРЕСА_5.
Разом з тим, він дізнався згодом, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована лише на ОСОБА_1 .
Вказував, що сторони не дійшли згоди щодо поділу майна подружжя.
На підставі викладеного ОСОБА_2 з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати за ним право власності на: 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на АДРЕСА_4 ; 1/2 частину квартири АДРЕСА_7 ; Ѕ частину вбудованого приміщення магазину у АДРЕСА_5 ; 1/2 частину автомобіля Opel Vivaro;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на АДРЕСА_4 ; 1/2 частину квартири АДРЕСА_7 ; Ѕ частину вбудованого приміщення магазину у АДРЕСА_5 ; 1/2 частину автомобіля Opel Vivaro;
- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, у рівних частках по 1/2 частці кожному.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Оpel Vivaro у порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Оpel Vivaro у порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вбудованого приміщення магазину літ. "А, а", загальною площею 55,8 кв. м, переобладнаного з квартири АДРЕСА_5, у порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вбудованого приміщення магазину літ. "А, а", загальною площею 55,80 кв. м, переобладнаного з квартири АДРЕСА_5, у порядку поділу майна подружжя.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7 в порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7 в порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на АДРЕСА_4 в порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на АДРЕСА_4 в порядку поділу майна подружжя.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поділ спільного майна сторін з виділом в натурі є неможливим через неможливість встановити його вартість та відсутність підстав для відступлення від рівності часток зі збільшенням частки ОСОБА_1 .
Місцевий суд виходив з рівності часток майна дружини та чоловіка, а також зазначив, що позивач за первісним позовом не довела підстав для зміни розміру часток подружжя, зокрема, що розмір стягнутих з батька аліментів на користь повнолітньої дочки, яка навчається, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
Крім того, ОСОБА_1 не довела наявності у ОСОБА_2 коштів, які належать подружжю та підлягають поділу між ними. Поданий позивачем за первісним позовом акт виявлення та огляду грошових коштів не є належним та допустимим доказом на підтвердження цих обставин, оскільки складений з її слів та не підтверджує джерело походження вказаних коштів.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що посилання ОСОБА_1 на те, що її частка у спільному майні має бути збільшена відповідно до частини другої статті 70 СК України з урахуванням того, що ОСОБА_2 ніколи не працював, витрачав багато часу та коштів не на інтереси сім`ї, фактично проживав на зароблені нею кошти, не можна визнати обґрунтованими, оскільки належні докази щодо вказаних обставин у матеріалах справи відсутні, а сам по собі факт здійснення нею підприємницької діяльності не може розглядатись як доказ щодо цих обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Чертков І. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що сторони проживали за кошти позивача за первісним позовом, яка також утримує їхню спільну дочку. Відповідач за первісним позовом не сплачує кошти на утримання дочки.
Суди залишили поза увагою докази, які підтверджують, що кошти у сім`ї заробляла саме ОСОБА_1, за які і було придбане спірне майно.
Позивач за первісним позовом вважає, що її права порушені і підлягають захисту в судовому порядку. Зазначала, що вона довела факт того, що її підприємницька діяльність була єдиним джерелом формування і збільшення сімейного бюджету, що вона разом з дочкою проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1, а відповідач за первісним позовом ухиляється від утримання дочки та відмовляється повертати кошти на навчання дочки.
Також суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, які були заощаджені сторонами на навчання дочки.
Скаржник також просила позбавити відповідача права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та на автомобіль Opel Vivara та залишити відповідачу все інше майно, яке підлягає поділу. Однак суди лише визнали за сторонами частки на спільне сумісне майно подружжя, а не позбавили відповідача права власності на майно в рахунок компенсації йому іншого майна.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що шлюб між сторонами зареєстровано 17 грудня 1993 року та розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року.
Вбудоване приміщення магазину (переобладнане з квартири АДРЕСА_5 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі рішення Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області від 26 лютого 2004 року.
Відповідно до договору міни від 12 листопада 2009 року сторони у рівних частках (по 1/2 частині) набули у власність квартиру АДРЕСА_6 .
Згідно з договором міни від 24 квітня 2008 року ОСОБА_1 набула у власність 1/2 частину будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд на АДРЕСА_4 . Власником іншої 1/2 частини вказаного майна є ОСОБА_6 .
За договором купівлі-продажу від 26 серпня 2008 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_7 .
Квартира АДРЕСА_2 була придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2004 року. Разом з тим, 19 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про виділ нерухомого майна дружині, згідно з яким ОСОБА_1 отримала у власність 1/2 частину вказаної квартири.