Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 750/5281/15-ц
провадження № 61-16023св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 липня 2015 року у складі судді Логвіної Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Лакізи Г. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2015 року між сторонами укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту), відповідно до умов якого ОСОБА_1 вніс, а ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прийняло грошові кошти у розмірі 18 000 грн на вкладний рахунок на строк з 15 січня 2015 року до 15 лютого 2015 року під 25 % річних.
Крім того, між сторонами 27 січня 2015 року укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту), відповідно до умов якого ОСОБА_1 вніс, а ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прийняло грошові кошти у розмірі 150 000 грн на вкладний рахунок на строк з 27 січня 2015 року до 27 лютого 2015 року під 25 % річних.
Вказував, що він належним чином виконав умови вказаних правочинів, проте після закінчення їх дії банк відмовляється повертати суму вкладу та сплачувати нараховані відсотки. Оскільки банк не виконав належним чином свої зобов`язання, то зобов`язаний також сплатити інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до норми статті 625 ЦК України.
Також зазначив, що неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму вкладів за двома договорами банківського вкладу у розмірі 168 000 грн, проценти за цими договорами - 1 738,36 грн і 13 253,42 грн, інфляційні втрати - 48 872,66 грн, 3 % річних - 1 799,01 грн та моральну шкоду - 8 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 липня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами-заявами банківських вкладів від 15 січня 2015 року та від 27 січня 2015 року в розмірі 168 000 грн, 1 738,36 грн процентів за договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) "Нові гроші" від 15 січня 2015 року, 13 253,42 грн процентів за договором-заявою про банківський строковий вклад (депозит) "Нові гроші" від 27 січня 2015 року, 48 872,66 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 1 799,01 грн, а всього - 233 663,45 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в поверненні вкладів по закінченню строків їх розміщення, у зв`язку з чим він має сплатити позивачеві заборгованість по вкладах, проценти за ними, відшкодування збитків внаслідок інфляції та 3 % річних. Вимоги про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди не можуть бути задоволені, оскільки не передбачені укладеними сторонами договорами і не ґрунтуються на законі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що після закінчення строку дії договорів відповідач, ігноруючи звернення позивача, не повернув йому вклади, що не заперечується жодним з учасників судового розгляду. Вказану обставину підтверджено копією листування сторін, копією довідки відповідача від 07 травня 2015 року, згідно з якою вкладені ОСОБА_1 кошти у розмірі 168 000 грн обліковуються на поточному рахунку, у зв`язку з чим нарахування процентів за зберігання їх не передбачено, а також виписками по особовому рахунку позивача.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди до апеляційного суду не оскаржувалось, тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюк В. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно стягнули з відповідача після закінчення дії договорів відсотки за користування коштами у розмірі 25 %, оскільки згідно з наказом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 29 серпня 2013 року проценти по залишкам грошових коштів на рахунках на вимогу нараховуються з 02 вересня 2013 року із розрахунку 0,0001 %.
Разом з тим, 27 лютого 2015 року кошти у розмірі 150 000 грн з рахунку, відкритого на підставі договору-заяви від 27 січня 2015 року, були перераховані позивачем на депозитний рахунок, відкритий на підставі договору-заяви від 15 січня 2015 року.
Відсотки, нараховані на підставі договору-заяви від 27 січня 2015 року, були отримані позивачем 27 лютого 2015 року через касу банку у зв`язку із закінченням строку дії депозитного договору. Дію договору від 27 січня 2015 року було закінчено 28 лютого 2015 року.
Суди дійшли помилкового висновку щодо наявності боргу відповідача перед позивачем за договором-заявою від 27 січня 2015 року, оскільки договір було закрито, а вклад та відсотки сплачені позивачу.
Крім того, за договором-заявою від 15 січня 2015 року позивачем розміщено кошти у розмірі 18 000 грн та 27 лютого 2015 року зазначена сума була збільшена на 150 000 грн, отже становить 168 000 грн.
Позивачу за договором-заявою від 26 січня 2015 року нараховані відсотки у розмірі 1 571,07 грн, які він отримав 16 березня 2015 року. У подальшому вклад у розмірі 168 000 грн було перераховано на рахунок на вимогу у зв`язку із закінченням строку дії договору.
Отже, умови договору від 15 січня 2015 року відповідачем були виконані, а нараховані відсотки отримані позивачем.
Також суди залишили поза увагою, що визначені вказаними вище договорами проценти у розмірі 25 % нараховують лише у межах строку дії цих договорів.
Оскільки банк належним чином виконав свої зобов`язання, то відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що після закінчення строку вищевказаних договорів він не зміг зняти кошти, що підтверджується заявою позивача від 13 березня 2015 року, яка отримана відповідачем 16 березня 2015 року.
Посилання відповідача на те, що позивач надав згоду на перерахунок коштів саме на поточний рахунок є видуманим, що свідчить про відсутність даної заяви як у відповідача, так і в справі. ОСОБА_1 16 березня 2015 року подав заяву до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про повернення суми вкладу, але вклад повернуто так і не було, при цьому відповідач самовільно перерахував суму вкладу на поточний рахунок без дозволу позивача.
Відповідач порушив виконання грошового зобов`язання, тому зобов`язаний повернути суму вкладу, нараховані відсотки, а також сплатити та визначені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
03 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 січня 2015 року між сторонами укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту), відповідно до умов якого ОСОБА_1 вніс, а ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прийняло грошові кошти у розмірі 18 000 грн на вкладний рахунок на строк з 15 січня 2015 року до 15 лютого 2015 року під 25 % річних.
Крім того, між сторонами 27 січня 2015 року укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту), відповідно до умов якого ОСОБА_1 вніс, а ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прийняло грошові кошти у розмірі 150 000 грн на вкладний рахунок на строк з 27 січня 2015 року до 27 лютого 2015 року під 25 % річних.
За умовами пункту 6 укладених договорів банківських вкладів, після закінчення строку, визначеного пунктом 1 договору-заяви, вклад повертається владникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями пункту 5.1 Основних умов, але по закінченню строків розміщення обох вкладів звернувшись до установи банку, де вони були розміщені, позивач отримав відмову у поверненні грошових коштів.
Вказаними договорами також передбачено, що строк розміщення вкладу не може бути продовжений сторонами.
Вказані вище Основні умови разом з цим договором складають договір банківського вкладу та є його невід`ємними частинами; підписанням даного договору вкладник підтверджує факт ознайомлення з умовами банківського вкладу "Нові гроші" та Основними умовами, чинними на дату підписання договору, погоджується з ними у повному обсязі й бере на себе права та обов`язки, визначені Основними умовами, та безумовно зобов`язується їх виконувати.
Встановлено, що 17 вересня 2015 року на підставі рішення Національного банку України № 612 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних. Того ж дня (17 вересня 2015 року) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
З позовом у цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду у травні 2015 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.