Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 182/8115/15-ц
провадження № 61-24704св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
третя особа - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний Олександр Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року в складі судді Шестакової З. С. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2017 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), третя особа - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний О. С., про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину квартири, визнання недійсним договору іпотеки та виключення майна з Державного реєстру іпотек.
Позовна заява мотивована тим, що з 2000 року і по теперішній час ОСОБА_3 з ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах. З 18 жовтня 2007 року вони постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1, яка була придбана ОСОБА_2 18 листопада 2007 року за спільні сімейні кошти.
18 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк",укладено кредитний договір. У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 18 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 .
Оскільки, відповідно до статті 74 СК України вказана вище квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а позивач не давала нотаріально посвідченої згоди на передачу спірної квартири в іпотеку, тому банком були порушені вимоги статті 578 ЦК України.
Вважає, що передача квартири в іпотеку без її згоди суперечить вимогам закону, що є безумовною підставою для визнання договору іпотеки від 18 жовтня 2007 року недійсним.
На підставі викладеного ОСОБА_3 з урахуванням уточнених позовних вимог просила: встановити юридичний факт її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як об`єкта права спільної сумісної власності; визнати недійсним договір іпотеки від 18 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ "Укрсиббанк", посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережним О. С. 18 жовтня 2007 року та зареєстрований у реєстрі за № 4063; виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про обтяження, зареєстрований 18 жовтня 2007 року, стосовно квартири АДРЕСА_1, яка була предметом за договором іпотеки від 18 жовтня 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року позов задоволено частково.
Встановлено юридичний факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2000 року до 2016 року.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , як об`єкта права спільної сумісної власності.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2000 року до 2016 року, а також набуття вказаними особами за час спільного проживання за спільні кошти квартири АДРЕСА_1 , тому вона (квартира) належить цим особам на праві спільної сумісної власності.
Безпідставними є доводи позивача, що на момент укладення між ОСОБА_2 та банком договору іпотеки були порушені вимоги статті 578 ЦК України, що є підставою для визнання договору іпотеки від 18 жовтня 2007 року недійсним, оскільки відсутність згоди позивача на укладення спірного правочину не може бути підставою для визнання вказаного договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що на час укладення договору іпотеки від 18 жовтня 2007 року банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і що позивач не надала згоди на укладення цього договору. ОСОБА_2 приховав цю інформацію, не лише не повідомивши про це банк, а повідомив про протилежне.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У решті судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заявлених у справі вимог, а саме: не встановлено і не підтверджено фактів з якого саме періоду, за якою адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом, чи були між вказаними особами відносини, притаманні подружжю, чи вели вони спільний бюджет та спільне господарство.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 намагаються уникнути відповідальності за порушення кредитних зобов`язань. Висновки судів ґрунтуються лише на показаннях свідків та припущеннях.
Разом з тим, зібраними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом не проживали, спільного бюджету не вели. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 63 600 дол. США, що еквівалентно 321 180 грн, для придбання двокімнатної квартири.
18 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
В цей же день (18 жовтня 2007 року) між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності, в рахунок виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту.
Згідно з довідкою про склад сім`ї № 4216, виданої Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора № 3" м. Нікополя (далі - КП "ЖЕК № 3" м. Нікополя), станом на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири в ній проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки іпотекодавець свідчить, що предмет іпотеки належить йому на праві особистої приватної власності, нікому іншому не проданий, не подарований, не переданий в іпотеку, не наданий в оренду, в спорі, під забороною, арештом та податковій заставі не перебуває, не є внеском до статутних фондів підприємств або предметом шлюбного договору, прав третіх осіб на нього немає.
Крім того, при укладенні іпотечного договору від 18 жовтня 2007 року ОСОБА_2 надав приватному нотаріусу Бережному О. С. заяву, якою підтвердив, що квартира АДРЕСА_1 , яка передається ним в іпотеку банку, є його особистою власністю, не є спільною сумісною власністю і осіб, які б могли порушити питання про визнання за ними права власності на квартиру (її частину), в тому числі і відповідно до статей 62, 74, 97 СК України, немає, так як він у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, а також стверджує, що малолітніх та неповнолітніх дітей, які мають право користування вказаною квартирою, не має.
Суди також встановили, що згідно з актом від 14 травня 2015 року, складеним майстром, бухгалтером та інженером Товариства з обмеженою відповідальністю "КК "ДомКом Нікополь" (далі - ТОВ "КК "ДомКом Нікополь") у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З жовтня 2012 року та по теперішній час без реєстрації за вказаною адресою проживають: ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .
Встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2007 року, посвідченого нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережним О. С., зареєстрованого в реєстрі за № 4061.
Відповідно до довідки ТОВ "КК "ДомКом Нікополь" від 14 травня 2015 року ОСОБА_2, який є власником квартири АДРЕСА_1 , був зареєстрований в ній з 19 січня 2007 року до 16 травня 2012 року. ОСОБА_10 була зареєстрована за вказаною адресою з 19 січня 2007 року до 23 травня 2010 року, потім, змінивши прізвище на " ОСОБА_11 ", - з 23 травня 2010 року до 16 жовтня 2012 року.
Відповідно до повідомлення Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетрвоській області від 05 липня 2016 року актові записи про шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_12, укладені в період з березня 2000 року до листопада 2015 року, відсутні.
Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу 11 березня 1994 року було розірвано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .
Згідно зі свідоцтвом про зміну імені, ОСОБА_10 28 травня 2010 року змінила ім`я на ОСОБА_9 .
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, підтверджували той факт, що ОСОБА_3 з ОСОБА_2 з 2000 року по теперішній час проживають однією сім`єю як чоловік та дружина, ведуть спільне господарство та мають спільний побут, спільно придбали квартиру та проживають в ній.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.