Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 712/8682/16-ц
провадження № 61-26105св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Комітет самоорганізації населення мікрорайону "Благовісний", ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Ювшина В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: Комітет самоорганізації населення мікрорайону "Благовісний", ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та її померлому сину ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належать по 3/20 часток домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 622 кв. м. Співвласниками іншої частини цього домоволодіння є ОСОБА_3 (8/25 часток) та ОСОБА_2 (38/100 часток), яка набула у власність це майно у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .
Зазначила, що 21 січня 2003 року співвласниками домоволодіння на АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_6 (була власником належного позивачу майна до 12 серпня 2003 року) та ОСОБА_4 був встановлений порядок користування спірною земельною ділянкою (на підставі нотаріально засвідченої заяви), відповідно до якого земельна ділянка ОСОБА_7 складає 184 кв. м., земельна ділянка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складає 428 кв. м.
Позивач вказувала, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні її частиною земельної ділянки, зокрема, з метою обладнання стоянки свого автомобіля самовільно без її згоди зняла огорожу на виділеній їй земельній ділянці, демонтувала паркан, який вказував межі земельної ділянки; засипала дренажну яму водостоку, внаслідок чого на подвір`ї накопичується вода від опадів; перекрила вхід на земельну ділянку, поставила металеві ворота з хвірткою при вході на виділену їй земельну ділянку, яка постійно зачинена відповідачем; перемістила до входу на виділену їй земельну ділянку електричну опору, що унеможливлює позивачу користування та розпорядження власністю. Добровільно усунути вищевказані перешкоди відповідач відмовляється.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні виділеною їй земельною ділянкою АДРЕСА_1 та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: зняти встановлену відповідачем огорожу; поновити та встановити металеві стовпчики межі розділу виділеної позивачу земельної ділянки із співвласниками; поновити та встановити зруйновані бордюрні камені під огорожу та на стежці земельної ділянки відновити планування ділянок на виділеній позивачу земельній ділянці; очистити та відновити дренажну яму водостоку; зняти металічні ворота з хвірткою при вході на виділену позивачу земельну ділянку; переставити на місце знаходження відповідно до плану електричну опору та надати доступ до входу на частку домоволодіння позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 02 березня 2017 року позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 її земельною ділянкою АДРЕСА_1, а саме: поновити та встановити металеві стовпчики та відновити межу розділу виділеної земельної ділянки ОСОБА_1 ; відновити дренажну яму водостоку; зняти металеві ворота з хвірткою при вході на виділеній у користування земельній ділянці ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 були зруйновані металеві стовпчики межі розподілу виділеної позивачу земельної ділянки, зруйновано дренажну яму для водостоку, знесено без її згоди паркан, який знаходиться на її земельній ділянці та встановлено новий цегляний з металевою хвірткою при вході, що перешкоджає вільному доступу до її власності та порушує її право на користування земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач зруйнувала металеві стовпчики межі розподілу виділеної позивачу земельної ділянки, зруйнувала дренажну яму для водостоку, знесла паркан, який знаходився на земельній ділянці позивачки.
Жодних документів, які б підтверджували право власності або право постійного користування земельною ділянкою, на яку вказує позивач, остання суду не надала та вони відсутні в матеріалах справи. У матеріалах справи відсутні докази, що спірна земельна ділянка передавалась у власність сторонам у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що зібраними у справі доказами підтверджено факт порушення законних прав та інтересів позивача зі сторони відповідача, проте апеляційний суд ці обставини залишив поза увагою та безпідставно відмовив у задоволенні позову.
Під час розгляду справи відповідач фактично визнала обставини демонтування паркану, самовільне влаштування воріт та місце для стоянки автомобіля, проте апеляційний суд ці доводи залишив поза увагою та безпідставно вважав, що позивач зобов`язана доказувати ці обставини.
Відповідач порушує права та інтереси позивача, тому вони повинні бути захищені у судовому порядку.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 серпня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 набули у власність по 3/20 частин кожен домоволодіння АДРЕСА_1 (попередній власник ОСОБА_9 ).
Станом на час звернення з позовом до суду ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 (після смерті якого вона є його правонаступником) є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 - по 3/20 частин кожен.
Іншими співвласниками вказаного домоволодіння є ОСОБА_2 - 38/100 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 жовтня 2016 року (попередній власник ОСОБА_4 ); ОСОБА_3 - 8/25 частин на підставі договору дарування від 12 березня 1992 року.
Суди встановили, що 21 січня 2003 року між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підписано нотаріально посвідчену заяву, зі змісту якої вбачається, що сторонами було встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою, на підставі плану земельної ділянки, розробленого Черкаським відділенням інституту "Укргеоінформ" м. Черкаси, відповідно до якого земельна ділянка спільного користування складає 10 кв. м, земельна ділянка ОСОБА_10 - 184 кв. м, земельна ділянка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - 428 кв. м.
Відповідно до схематичного плану земельної ділянки до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 загальна площа земельної ділянки складає 622 кв. м.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 самовільно без дозволу співвласників будинку проведено знищення металевих стовпчиків, які вказували межі земельної ділянки, проведено знесення дерев`яного паркану, який знаходився на виділеній земельній ділянці ОСОБА_1, та самовільно на його місці побудовано цегляний паркан з металевою хвірткою при вході, які обмежують право іншого співвласника домоволодіння ОСОБА_1 на вільний доступ до її власності. Крім того, відповідачем засипано дренажну яму для водостоку, яка також знаходилася на виділеній земельній ділянці позивача.
Вказані факти підтверджено актами опитування сусідів від 27 квітня 2016 року та від 17 лютого 2017 року за підписом голови домового комітету, показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також не заперечувалося і відповідачем у судовому засіданні.