Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 739/1987/16-ц
провадження № 61-31442св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2017 року у складі судді Наполова М. І. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова (далі - КЕВ міста Чернігова) про визнання неправомірним та скасування рішення міської ради та скасування свідоцтва про право власності.
Позовна заява мотивована тим, що у 1983 році позивач на законних підставах вселилася і проживає у житловому приміщенні Новгород-Сіверського райвійськкомату Чернігівської області і була постійно прописана у квартирі АДРЕСА_1 .
Розглянувши клопотання військового комісара, 25 лютого 2010 року Виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області прийняв рішення № 12, згідно з пунктом 2 якого надав дозвіл на оформлення права власності з видачею свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні КЕВ міста Чернігова на будівлі і споруди Новгород-Сіверсько-Семенівського об`єднаного районного військового комісаріату (далі - Новгород-Сіверсько-Семенівський ОРВК), що розташовані на вул. Козацькій, 25 у м. Новгород-Сіверському Чернігівської області: будівля військомату, сховище для техніки, вбиральня.
До складу вищезазначених будівель і споруд входить квартира позивача, в якій вона постійно проживає з 1983 року.
Виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на виконання вищезазначеного рішення 19 березня 2010 року видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_2 .
Разом з тим, позивач отримала вимогу КЕВ міста Чернігова від 21 вересня 2016 року з вимогою звільнити займане приміщення до 01 листопада 2016 року. Вказана вимога була видана на підставі свідоцтва від 19 березня 2010 року, яке, в свою чергу, було видане на підставі зазначеного вище рішення від 25 лютого 2010 року.
Вказувала, що оскаржуваним рішенням порушені її права, передбачені частиною першою статті 344 ЦК України, оскільки вона набула право власності на житлове приміщення, де проживає тривалий час (більше 30 років), та право на отримання при виселенні іншого постійного жилого приміщення, що передбачено статтями 109, 110, 125 ЖК України та статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зазначала, що під час видачі оскаржуваного свідоцтва Виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області порушено вимоги закону та її законні права на житло, передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють житлові правовідносини.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати неправомірним та скасувати пункт 2 рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 25 лютого 2010 року № 12 щодо надання дозволу на оформлення права власності з видачею свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні КЕВ міста Чернігова на будівлі та споруди Новгород-Сіверського-Семенівського ОРВК, будівлі військкомату, сховище для техніки, вбиральні, що розташовані на АДРЕСА_2 ; визнати неправомірним та скасувати свідоцтво на право власності від 19 березня 2010 року серії НОМЕР_1, видане Виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем у вказаних у позовній заяві доводах, а представником позивача у судовому засіданні не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 прийняттям оскаржуваного рішення від 25 лютого 2010 року № 12 та видачею свідоцтва від 19 березня 2010 року серії НОМЕР_1 . Також не доведено законність підстав вселення позивача, як вважає позивач, у житлове приміщення та наявність в натурі житла у спорудах комплексу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що питання оформлення права власності на спірне приміщення не порушує прав та інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до місцевого суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач на законних підставах вселилася у квартиру АДРЕСА_1, тому оскаржувані рішення та свідоцтво, на підставі яких змінено статус будинку, в якому вона проживає, порушує її права та інтереси.
Виселення ОСОБА_1 зі спірного житла було предметом судового розгляду та рішенням суду від 01 вересня 1993 року у справі № 2-201 відмовлено у задоволенні позовних вимог про її виселення з указаної вище квартири.
Крім того, на підставі рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 25 лютого 2010 року № 12 та виданого на його підставі свідоцтва від 19 березня 2010 року ОСОБА_1 намагаються виселити з квартири, де вона проживає більше 30 років, тому висновок судів, що оскаржуваними рішенням та свідоцтвом не порушено її права та інтереси є безпідставним та спростовується зібраними у справі доказами.
Рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 25 лютого 2010 року № 12 прийняте з численними порушеннями вимог закону, проте суди навіть на дали цим обставинам будь-якої оцінки.
Крім того, позивач в силу вимог частини першої статті 344 ЦК України має право на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2017 року КЕВ міста Чернігова подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними, підстави для їх скасування відсутні. Позивач не довела, що вона вселилася у спірне приміщення на законних підставах. Оскаржуваними рішенням та свідоцтвом, які видані з дотриманням вимог закону, не порушені права та інтереси ОСОБА_1 .
У вересні 2017 року Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивачем не доведено порушення її прав та охоронюваних законом інтересів рішенням від 25 лютого 2010 року № 12. Позивач не подала доказів, що вона законно вселилася у спірне приміщення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Виконавчого комітету Новгород-Сіверської Ради народних депутатів від 04 травня 1964 року № 169 визнано право власності за Новгород-Сіверським райвійськоматом на домоволодіння у складі: будинку, сараю та погребу, розташованих на АДРЕСА_3 (поштову адресу змінено на АДРЕСА_2 .
Встановлено, що відповідно до рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 26 січня 2011 року вул. Свердлова перейменовано на вул. Козацьку.
Згідно з копією реєстрової книги № 3 для реєстрації документів на право користування земельними ділянками право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 закріплено за військовим комісаріатом.
Відповідно до копії паспорту та довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з 12 липня 1986 року зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Новгород-Сіверського народного суду Чернігівської області від 01 вересня 1993 року у справі № 2-201 відмовлено у задоволенні позову Новгород-Сіверського районного військового комісаріату до ОСОБА_1 про виселення її із займаного службового жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
З указаного рішення у справі № 2-201 вбачається, що позивач з чоловіком (військовослужбовцем) та двома дітьми була вселена у спірну квартиру з дозволу Новгород-Сіверського військомату Чернігівської області для тимчасового проживання. Статус квартири як службової вказаним рішенням не встановлювався.
Рішення суду у справі № 2-201 мотивоване тим, що ОСОБА_1 вселилась у вказане приміщення на законних підставах і у зв`язку з переобладнанням даного жилого приміщення у нежиле може бути виселена тільки з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення на підставі вимог статей 110, 113 ЖК Української РСР.
Суди встановили, що на виконання наказу начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 03 січня 2006 року "Про взяття на баланс нерухомого майна квартирно-експлуатаційними відділами (частинами) та забезпечення військових частин комунальними послугами, енергоносіями та паливом)" здійснено передачу основних засобів Новгород-Сіверсько-Семенівським ОРВК на баланс КЕВ міста Чернігова.
Згідно з актами прийняття-передачі основних засобів, затверджених 06 березня 2008 року, на баланс КЕВ міста Чернігова передано будівлю Новгород-Сіверсько-Семенівського ОРВК, гараж та бокси, туалет, що знаходяться на АДРЕСА_2 .
Розглянувши клопотання військового комісара 25 лютого 2010 року, Виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області прийняв рішення № 12, згідно з пунктом 2 якого надав дозвіл на оформлення права власності з видачею свідоцтва за державою в особі Міністерства оборони України в оперативному управлінні КЕВ міста Чернігова на будівлі і споруди Новгород-Сіверсько-Семенівського ОРВК, що розташовані на вул. Козацька, 25 м. Новгород-Сіверському Чернігівської області: будівля військомату, сховище для техніки, вбиральня.
Виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на виконання вищезазначеного рішення 19 березня 2010 року видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс на АДРЕСА_2 .
Згідно з характеристикою об`єкта будинок АДРЕСА_2 складається з нежитлової будівлі "1А" площею 531,2 кв. м, сховища для техніки "1Б" площею 128,4 кв. м, вбиральні "1б" площею 2,6 кв. м.
КЕВ міста Чернігова звернулося до позивача з вимогою від 21 вересня 2016 року звільнити займане на АДРЕСА_4 приміщення до 01 листопада 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.