Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 648/3729/15-ц
провадження № 61-36288св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2015 року у складі судді Кусік І. В. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Колісниченка А. Г., Радченка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 04 червня2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № НЕq0АЕ000098173, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 6 811,39 доларів США зі сплатою 17,04 % річних на строк до 31 січня 2013 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 31 серпня 2015 року в неї утворилася заборгованість перед банком у розмірі 25 385,67 доларів США, що еквівалентно 537 668,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 466,97 доларів США, заборгованість за процентами - 1 871,15 доларів США, заборгованість за комісією - 437,13 доларів США, заборгованість за пенею - 16 390,34 доларів США, штраф (фіксована частина) - 11,80 доларів США, штраф (процентна складова) - 1 208,28 доларів США. Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 385,67 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 31 серпня 2015 року становить 537 668,56 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов`язань.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 07 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 07 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином підстав заявленого позову та наявну суму заборгованості за кредитним договором, а лише обмежився дослідженням обставин дотримання умов договору щодо процедури повідомлення боржника, яка стосується випадків позасудового звернення стягнення на заставлене майно, і передчасності позову у зв`язку з неможливістю визначити розмір кредитної заборгованості. Крім того, суд не врахував право заставодержателя у будь-який час звернутися за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки в судовому засіданні заставодавець має можливість заперечувати проти вимог заставодержателя.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що згідно з актом прийому-передачі банк вилучив заставний автомобіль, у зв`язку з чим, на думку відповідача, в неї відсутня заборгованість за кредитним договором, не заслуговують на увагу, оскільки заочним рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 18 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2012 року, позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було залишено без розгляду, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про усунення порушень прав позичальника за кредитно-заставним договором та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, зобов`язано банк повернути заставний автомобіль його власнику - ОСОБА_1 . На час розгляду цієї справи вказане рішення не виконане. Таким чином, зобов`язання за укладеним між сторонами договором не припинилося у зв`язку з його виконанням, оскільки банк не мав права зараховувати вартість транспортного засобу в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2015 рокута ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що під час нового розгляду справи апеляційний суд не виконав вимог суду касаційної інстанції - не перевірив наданий банком розрахунок заборгованості. Судом було задоволено її клопотання про витребування в ПАТ КБ "Приватбанк" відомостей про місцезнаходження переданого в заставу автомобіля, однак банк не надав такої інформації. Таким чином, суди не перевірили, чи реалізував позивач заставне майно, що унеможливило встановлення дійсного залишку кредитної заборгованості.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Білозерського районного суду Херсонської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30 липня 2018 року справу № 648/3729/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 04 червня2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № НЕq0АЕ000098173, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 6 811,39 доларів США для придбання автомобіля зі сплатою 17,04 % річних на строк до 31 січня 2013 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором відповідач передала в заставу банку належний їй на праві власності автомобіль "VOLKSWAGEN", 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Актом прийому-передачі від 29 січня 2010 року підтверджується, що ОСОБА_1 передала ПАТ КБ "Приватбанк" вищезазначений транспортний засіб для погашення заборгованості у випадку невиконання нею своїх зобов`язань за договором.