Постанова
Іменем України
16 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 595/290/17
провадження № 61-29972св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів Щавурської Н.Б., Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2011 року з відповідачем було укладено кредитний договір № б/н у відповідності з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконувала належним чином умов укладеного договору, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 977,18 грн, яка складається з 480,32 грн - заборгованість за кредитом; 10 172,47 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 135,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 689,39 грн - штраф (процентна частина).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бучацького районного суду від 22 березня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором на загальну суму 14 977,18 грн та 1 600,00 грн судового збору.
Рішення мотивоване тим, що сторони погодили, що договір від 17 серпня 2011 року діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Судом не встановлено, а відповідачем не надано жодних доказів, які б стверджували про припинення кредитного договору від 17 серпня 2011 року.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Бучацького районного суду від 13 квітня 2017 року скасовано.
Ухвалено в справі нове рішення, яким в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що доданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає довідці про умови кредитування, підписаній позивачем; Умови і Правила надання банківських послуг, тарифи банку, покладені в основу розрахунку заборгованості, не підписані відповідачем, внаслідок чого не можна зробити висновок про укладення між сторонами договору на вказаних умовах; включення в розрахунок заборгованості комісії за обслуговування кредиту в сумі 15,00 грн без зазначення назви послуг, що надаються за таку комісію не відповідає вимогам закону; виписка по особовому рахунку не узгоджується з розрахунком заборгованості. Висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 14 977,18 грн не ґрунтуються на наявних у справі доказах, є такими, що суперечать нормам матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасуватита залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 595/290/17-ц і витребувано її з Бучацького районного суду Тернопільської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
05 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставила саме в анкеті-заяві позичальника, яким засвідчила те, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах.
Відповідач підписала анкету-заяву від 17 серпня 2011 року разом з тарифами (довідка про умови кредитування погоджена сторонами), які містять усі істотні умови договору.
Відповідач не зверталася до банку з повідомленням про незгоду з тарифами банку та не ініціювала розірвання договору.
Доводів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором матеріали справи не містять.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали заперечення на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 17 серпня 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримала в ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит у сумі 1 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своєю заявою від 17 серпня 2011 року ОСОБА_1 підтвердила згоду на те, що підписана заява разом із запропонованими "ПриватБанком" Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складають між нею та банком кредитний договір.
За розрахунком банку станом на 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість 14 977,18 грн, з яких:
- 480,32 грн заборгованість за кредитом;
- 10 172,47 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;
- 3 135 грн заборгованість за пенею та комісією;
- 500,00 грн штраф (фіксована ціна);
- 689,39 грн штраф (процентна ставка).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.