Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 542/1407/14-ц
провадження № 61-20081св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області
від 20 липня 2016 року в складі судді Івка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 9 500 грн зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позичальник не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 30 червня 2014 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 44 522,89 грн, у тому числі: 9 340,70 грн - заборгованість за кредитом; 32 585,86 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 096,33 грн - штраф (процентна складова).
На підстави викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 522,89 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області
від 20 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою 17 липня 2014 році, пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що останній платіж на погашення боргів за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила у грудні 2008 року та у грудні 2008 року закінчився строк дії виданої їй кредитної картки "Універсальна", що зазначено на лицьовій стороні даної картки. Доказів отримання нової картки відповідачем матеріали справи не містять, тому з січня 2009 року у кредитора виникло право на позов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк",посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач має право на стягнення заборгованості по процентам за період з 30 червня 2011 року до 30 червня 2014 року, проте суди вказані обставини залишили поза увагою та безпідставно відмовили у задоволенні позову повністю.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, зобов`язання залишилося не виконаним, то проценти підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності по кожному платежу.
При застосуванні строку позовної давності судами попередніх інстанцій не враховано положення статті 1048 ЦК України щодо порядку нарахування та сплати процентів, не враховано, що договором передбачено самостійні щомісячні платежі.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 квітня 2018 справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 грудня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 9 500 грн зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Суди також встановили, що кінцевий термін дії кредитної картки - грудень 2008 року.
Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, відповідач зобов`язалась погашати заборгованість по кредиту, процентах за його використання, по перевитратах платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7 % заборгованості, але не менше ніж 50 грн, до 25 числа місяця, який слідує за звітним.
При порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більше, ніж на 30 днів, відповідач зобов`язалась сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5 % від суми позову.
Позичальник не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 30 червня 2014 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 44 522,89 грн, у тому числі: 9 340,70 грн - заборгованість за кредитом; 32 585,86 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 096,33 грн - штраф (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.