Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 127/17355/16-ц
провадження № 61-25002св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вінницький обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2017 року в складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Зайцева А. Ю.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги мотивувала тим, щовона працювала у Вінницькому обласному шкірно-венерологічному диспансері на посаді лікаря-дерматовенеролога диспансерного відділення з 1980 року по 29 липня 2016 року.
Наказом головного лікаря Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру від 29 липня 2016 року № 115-к "Про звільнення
з роботи" її було звільнено з 0,75 ставки посади лікаря-дерматовенеролога
у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Адміністрацією диспансеру порушено процедуру звільнення її із займаної посади у зв`язку з тим, що вона мала переважне право на залишення на посаді.
ОСОБА_1 просила суд визнати наказ Вінницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру від 28 квітня 2016 року № 43 "Про зміни
в організації виробництва праці" незаконним та скасувати його; визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 липня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-дерматовенеролога диспансерного відділення Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру з 29 липня 2016 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, до негайного виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру від 29 липня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-дерматовенеролога диспансерного відділення Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру.
Зобов`язано Вінницький обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога диспансерного відділення Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру з 29 липня 2016 року.
Стягнуто з Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу
в розмірі 20 088,90 грн (без вирахування податків і обов`язкових платежів).
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи та
в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що адміністрацією диспансеру було допущено порушення проведення процедури звільнення, а саме не взято до уваги протокол засідання профспілкового комітету від 11 липня 2016 року, яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 . Рішення профспілкового комітету обґрунтоване тим, що адміністрацією диспансеру при направленні подання до профспілкового комітету про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не надано жодних доказів які б підтверджували те, що кандидатура ОСОБА_1 була предметом розгляду на засіданні комітету щодо визначення осіб, які мають переважне право на залишення на посаді. Разом з тим ОСОБА_1 надала докази наявності у неї переважного права на залишення на роботі, які не враховані роботодавцем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року в частині скасування наказу про звільнення ОСОБА_1, поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмова профспілкового органу
у наданні згоди на звільнення позивача із займаної посади є необґрунтованою
і позивачем не надано доказів про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками, які створеною адміністрацією диспансеру комісією визначені як такі, що мають переважне право на залишення на роботі.
Аргументи учасників справи
У січні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача переважного права на залишення на посаді, оскільки позивач має вищу освіту, безперервний стаж роботи понад 36 років та єдиною особою в сім`ї із самостійним заробітком.
ОСОБА_1 оскаржує рішення апеляційного суду Вінницької області
від 11 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні її позову про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1, поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому в іншій частині позовних вимог справа судом касаційної інстанції не переглядається.
У серпні 2017 року Вінницький обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансерподав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Вінницькому обласному шкірно-венерологічному диспансері на посаді лікаря-дерматовенеролога диспансерного відділення з 1980 року по 29 липня 2016 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
28 квітня 2016 року головним лікарем диспансеру було видано наказ № 43 "Про зміни в організації виробництва і праці", відповідно до якого передбачалася зміна організації виробництва та праці, шляхом скорочення посад та штатних одиниць.
Наказом головного лікаря диспансеру від 28 квітня 2016 року № 43 "Про зміни
в організації виробництва і праці", було створено комісію по розгляду кандидатур, що мають переважне право на залишення на роботі.
Зазначеною комісією було проведено два засідання, а саме 24 травня 2016 року та 26 травня 2016 року, на яких розглядалося питання щодо визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. ОСОБА_1 не визначена, як особа, яка має переважне право залишитись на роботі.
Головним лікарем диспансеру було надано голові профспілкового комітету Кузнєцовій Л. Д. подання про надання згоди на розірвання трудового договору
з лікарем-дерматовенерологом диспансерного відділення ОСОБА_1