Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 344/3008/17
провадження № 61-26423св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юніон страхування",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року у складі судді Польської М. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юніон страхування" (далі - ПрАТ "СК "Юніон страхування", Товариство), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 08 червня 2016 року приблизно о 19 годині 55 хвилин на вулиці Набережній, 18 в місті Івано-Франківську з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 рокуОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно із звітом експертного автотоварознавчого дослідження від 23 червня 2016 року витрати на ремонт належного йому автомобіля складають 57 587,84 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ "СК "Юніон страхування", яке виплатило йому страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (за виключенням франшизи у розмірі 500 грн) в сумі 29 626,65 грн. Вважає, що оскільки страховим полісом передбачено ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000 грн, то Товариство зобов`язане було сплатити йому страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн (з відрахуванням франшизи), а ОСОБА_2 - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а також - спричинену моральну шкоду, яка полягає в тому, що він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває психологічний дискомфорт. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ "СК "Юніон страхування" на свою користь 19 873,35 грн, а з ОСОБА_2 - 8 087,84 грн як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та 10 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 087,84 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ПрАТ "СК "Юніон страхування" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі, що відповідає вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, тобто з дотриманням вимог статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV). Таким чином, з ОСОБА_2 як винуватця ДТП на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу та виплаченим страховим відшкодуванням, оскільки в цьому випадку у страховика не виникло обов`язку з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що встановлений страховим полісом ліміт відповідальності є більшим за виплачену Товариством грошову суму. Враховуючи закріплений цивільним процесуальним законодавством принцип диспозитивності та зважаючи на те, що позивач просив стягнути з ОСОБА_3 як винуватця ДТП майнову шкоду в розмірі, який є меншим, ніж різниця між фактичною вартістю ремонту транспортного засобу і страховою виплатою, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині в межах заявлених вимог. Оскільки ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження як самого факту завдання йому ОСОБА_3 моральної шкоди, так і її розміру в сумі 10 000 грн, то відсутні підстави для відшкодування цієї шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 рокуапеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при неповній виплаті чи недостатності виплачених страхових сум потерпілий може звернутися з вимогою про відшкодування майнової шкоди або її частини як до винуватця ДТП, так і до страховика, або до них обох. ПрАТ "СК "Юніон страхування" було зобов`язане виплатити йому страхове відшкодування в межах встановленого страховим полісом ліміту відповідальності (за виключенням франшизи та без урахування коефіцієнта фізичного зносу), а ОСОБА_2 як винуватець ДТП - різницю між фактично завданою шкодою та страховою виплатою. Також суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок ДТП він тривалий час не міг користуватися пошкодженим транспортним засобом та вести повноцінний спосіб життя.
У грудні 2017 року ПрАТ "СК "Юніон страхування" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволення, посилаючись на те, що Товариство виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, тобто з дотриманням вимог статті 29 Закону № 1961-IV. Тому не заслуговують на увагу доводи заявника про його право на отримання страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності, встановленому страховим полісом.
У січні 2018 року ОСОБА_2 також подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволення, посилаючись на те, що якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 травня 2018 року справу № 344/3008/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Судами встановлено, що 08 червня 2016 року приблизно о 19 годині 55 хвилин на вулиці Набережній, 18 в місті Івано-Франківську з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "СК "Юніон страхування", що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9081726.
Згідно з цим Полісом страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн, розмір франшизи - 500 грн.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.