Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 750/5913/17
провадження № 61-21508св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 рокуу складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (далі - Управління ПСЗН), про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що з 14 липня 1977 року по 09 квітня 1996 року вона працювала на посаді лікаря-терапевта дільничного 3-го поліклінічного відділення Чернігівської міської лікарні та в період з 02 по 06 травня 1986 року була відряджена до міста Чорнобиль для надання медичної допомоги населенню, постраждалому від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС), яка сталася 26 квітня 1986 року. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вона має право на отримання статусу інваліда війни, однак Управління ПСЗН відмовило їй в цьому з підстав відсутності належних доказів на підтвердження факту залучення її до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити фактучасті та виконання нею заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 січня 2018 року у складі судді Логвіної Т. В. заяву задоволено. Встановлено факт участі та виконанняОСОБА_1 заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони в період з 02 по 06 травня 1986 року.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджується факт участі та виконаннязаявником заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 рокуапеляційну скаргу Управління ПСЗН задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 січня 2018 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, роз`яснено заявнику її право подати позов на загальних підставах. Повернуто Управлінню ПСЗН судовий збір в сумі 480 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 у своїй заяві просила встановити факт участі та виконаннянею заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони з метою подальшого отримання статусу інваліда війни. Під час розгляду справи Управління ПСЗН вказувало про відсутність у заявника доказів на підтвердження вказаного факту, що свідчить про існування спору про право, у зв`язку з чим це питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про існування у цій справі спору про право, оскільки ОСОБА_1 просила встановити факт участі та виконання нею заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не надати їй статус інваліда війни. Крім того суд не вказав, між ким саме існує спір. Під час розгляду справи Управління ПСЗН зазначало лише про те, що заявник не надала доказів на підтвердження її участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони, тобто не посилалося на існування будь-якого спору.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Чернігова.
26 червня 2018 року справа № 750/5913/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 14 липня 1977 року по 09 квітня 1996 року ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-терапевта дільничного 3-го поліклінічного відділення Чернігівської міської лікарні.
Розпорядженням Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 11 травня 1986 року № 2/78-дскдо міста Чорнобиля було відряджено п`ять лікарських бригад строком на п`ять діб з 02 травня 1986 року, з яких - три бригади від Чернігівської міської лікарні.
Наказом Чернігівської міської лікарні від 05 травня 1986 року № 95-ка до міста Чорнобиля відряджено, зокрема медичну бригаду № 1 у складі: ОСОБА_1 - дільничний терапевт, ОСОБА_3 - палатна медсестра, ОСОБА_4 - водій.
Листом Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 08 вересня 2008 року № 10-34/529, довідкою комунального закладу "Чернігівська міська лікарня № 1" Чернігівської міської ради від 17 квітня 2006 року№ 46, довідкою Чорнобильської центральної районної лікарні від 06 травня 1986 року № 11 підтверджується, що в період з 02 по 06 травня 1986 року заявника було відряджено до міста Чорнобиль для надання медичної допомоги населенню, постраждалому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року, та евакуації до Чорнобильської центральної районної лікарні осіб, що потребували транспортування санітарним транспортом з населених пунктів 30-тикілометрової зони.
Згідно з листом Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 30 грудня 2008 року № 10-34/719 та довідкою Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 28 травня 2013 року № 02-15/113 особовий склад медичних бригад знаходився у розпорядженні медичної служби цивільної оборони Чорнобильського району Київської області. В період з 02 по 06 травня 1986 року ОСОБА_1 приймала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі медичних формувань цивільної оборони Міністерства охорони здоров`я Української РСР на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я Української РСР від 03 травня 1986 року № 21-е.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього НОМЕР_2, виданими 13 жовтня 2006 року Чернігівською обласною державною адміністрацією.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 069300 від 03 червня 1998 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 вересня 2008 року у справі № 2-3656/08 було встановлено факт роботи заявника у другій зоні небезпеки загальної зони відчуження міста Чорнобиля з 02 по 06 травня 1986 року.
У вересні 2013 року та в січні 2016 року ОСОБА_1 зверталася до Управління ПСЗН із заявами про встановлення їй статусу інваліда війни, однак отримала відмови, мотивовані тим, що надані нею документи не підтверджують факту її залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.