Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 752/15009/16-ц
провадження № 61-42680св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", філія Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Полтаві,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року в складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2018 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Полтаві про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 03 квітня 2012 року обіймав посаду провідного юрисконсульта юридичної служби філії AT "Укрексімбанк" у м. Полтаві, а з 02 березня 2016 року переведений на посаду головного юрисконсульта юридичної служби філії AT "Укрексімбанк" у м. Полтаві. Наказом філії ПАТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві від 18 серпня 2016 року №73-К він був звільнений із займаної посади за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. З наказом він був ознайомлений 22 серпня 2016 року.
Своє звільнення вважає незаконним, а причини, наведені в наказі про звільнення такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У мотивувальній частині наказу про звільнення зазначено, що він був відсутній на роботі 01, 10 та 12 серпня 2016 року та в робочий час на службовому автомобілі виїжджав до м. Києва, що є грубим порушенням трудової дисципліни, та відмовився надати пояснення щодо виїзду в ці дні в робочий час до м. Києва, тому наведене є 01,10 та 12 серпня 2016 року прогулом без поважних причин.
Стверджував, що 01, 10 та 12 серпня 2016 року він дійсно був відсутній на робочому місці, однак із поважних причин, оскільки знаходився разом із керівником філії у м. Полтаві ОСОБА_3 у м. Києві, де відвідував приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Незнайка Є. В . з метою надання необхідних юридичних консультацій безпосередньому керівнику щодо узгодження укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від імені AT "Укрексімбанк", що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 12 серпня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №1932. Про це було достовірно відомо відповідним працівникам структурних підрозділів філії AT "Укрексімбанк" у м. Полтаві.
Відповідно причини його невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом у розумінні пункту 4 статті 40 КЗпП України, а тому звільнення за цією підставою вважає незаконним. Крім того, в порушення статті 149 КЗпП України при його звільненні у нього не було відібрано письмових пояснень.
Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поновити його на роботі на посаді головного юрисконсульта юридичної служби філії АТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 287 519,1 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин 01, 10 та 12 серпня 2016 року, а відтак відповідач правомірно звільнив останнього з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що звертаючись з позовом до суду про захист порушеного права, позивач не спростував, а підтвердив, що дійсно 01, 10, 12 серпня 2016 року він був відсутній на своєму робочому місці у філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у місті Полтаві, але при цьому стверджував, що його відсутність була з поважних причин - перебування фактично у відрядженні у м. Києві за вказівкою свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 з приводу підписання договору купівлі- продажу нерухомого майна. Водночас, 01 серпня 2016 року керівник позивача ОСОБА_3 до м. Києва виїздив один і це підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 .
Посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 149 КЗпП України та не відібрання від нього письмових пояснень при його звільненні спростовується встановленими судом першої інстанції доказами, а саме тим, що 17 серпня 2016 року представниками АТ "Укрексімбанк" пропонувалося ОСОБА_1 надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці 01, 10, 12 серпня 2016 року, але останній таких пояснень не надав, про що було складено відповідний акт. До того ж, позивач у своїй апеляційній скарзі також зазначав, що йому пропонувалось надати письмові пояснення працівника АТ "Укрексімбанк", але він їх не надав з урахуванням того, що був працівником філії банку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, натомість, суди протиправно переклали цей обов`язок на позивача та в рішеннях зазначили, що позивачем не надано доказів причин своєї відсутності на робочому місці з 9.00 до 14.00 год. 01 серпня 2016 року.
Враховуючи той факт, що в наказі про звільнення йде посилання на конкретні календарні дні, які роботодавцем кваліфіковано як прогул, то суди мали б встановити обставини законності кваліфікації прогулу в кожний із таких днів, проте цього зроблено не було. У свою чергу, відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував вчинення позивачем прогулу.
Зазначає, що дійсно 01, 10 та 12 серпня 2016 року він був відсутній на робочому місці, проте з поважних причин, а саме у зв`язку з виїздом до м. Києва згідно з розпорядженням керівника філії банку з метою оформлення від імені банку договору купівлі-продажу нерухомого майна, що не заперечувалося представником відповідача в судових засіданнях.
Судами неповно встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, суди не дослідили та не дали оцінку в рішеннях поясненням свідка ОСОБА_6, яка була допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції. Очевидним фактом, який свідчить про незаконність звільнення, є те, що його звільнення відбулося без погодження з начальником юридичного управління банку, оскільки відповідно до пункту 1.4 посадової інструкції, юрисконсульт призначається на посаду, переводиться та звільняється з посади керуючим філією за попередньою згодою начальника юридичного управління банку.
У січні 2019 року представник філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Полтаві подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 670/0/226-19 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
21 червня 2019 року касаційну скаргу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що наказом керуючого філією АТ"Укрексімбанк" у м. Полтаві від 03 квітня 2012 року № 22-к ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта юридичної служби з 03 квітня 2012 року на умовах визначених трудовим договором, зі строком випробування 3 місяці.
Наказом від 02 березня 2016 року № 24-к ОСОБА_1 переведено з посади провідного юрисконсульта на посаду головного юрисконсульта юридичної служби на умовах визначених трудовим договором із 02 березня 2016 року.
Наказом в. о. керуючого філією AT "Укрексімбанк" у м. Полтаві Кудряшовою Б. О. від 18 серпня 2016 року № 73-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади юрисконсульта філії АТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві, за прогул без поважних причин (01, 10 та 12 серпня 2016 року) на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до змісту наказу ОСОБА_1 без належного оформлення відповідних наказів про відрядження 01 серпня 2016 року був відсутній на робочому місці у зв`язку з його перебуванням у м. Києві, а також 10 та 12 серпня 2016 року на службовому автомобілі у робочий час виїжджав до м. Києва, порушуючи вимоги пункту 2.1. "Технічного порядку взаємодії структурних підрозділів AT "Укрексімбанк" з метою бухгалтерського обліку службових відряджень", затвердженого наказом AT "Укрексімбанк від 02 лютого 2011 року № 58. Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 01, 10 та 12 серпня 2016 року підтверджуються даними записів камер відеоспостереження філії АТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві за відповідні дати. Останній відмовився надати пояснення щодо виїзду в зазначені робочі дні в робочий час до м. Києва.
Звертаючись із позовом до суду про захист порушеного права, позивач не спростував, а підтвердив, що дійсно 01, 10, 12 серпня 2016 року він був відсутній на своєму робочому місці у філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у місті Полтаві, але при цьому стверджував, що його відсутність була з поважних причин - перебування фактично у відрядженні у м. Києві за вказівкою свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 з приводу підписання договору купівлі- продажу нерухомого майна від імені банку.
Як встановлено судами, що позивач 10 та 12 серпня 2016 року за розпорядженням свого керівника з приводу надання останньому юридичної допомоги від`їздив до м. Києва.