Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 522/12416/17
провадження № 61-490св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позову вказувала, що у них із відповідачем є двоє спільних дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення між сторонами у березні 2016 року фактичних шлюбних відносин, відповідач ухиляється від виконання обов`язку по утриманню дітей, добровільно аліменти не сплачує та матеріальну допомогу не надає, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей та додаткові витрати, пов`язані із їхнім розвитком та лікуванням (у тому числі на сина, який ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття - за минулий час), а саме:
- на малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та на неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти за минулий час, починаючи із березня 2016 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 - у розмірі 1/3 частини від усіх видів сукупного заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно;
- на малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти, починаючи із 04 березня 2018 року і до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його сукупного заробітку (доходу) щомісячно;
- на малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, додаткові витрати, пов`язані із розвитком її здібностей в галузі балетного мистецтва, та на освітні послуги у приватній загальноосвітній школі "Ніка-М";
- на неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, додаткові витрати, пов`язані із обстеженням та лікуванням у клініці Німеччини або Ізраїлю хвороби - венозної ангіодисплазії (мальформації) лівої нижньої кінцівки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 5 відсотків від усіх видів сукупного щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2, щомісячно, починаючи з 18 липня 2018 року і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване необґрунтованістю заявленого ОСОБА_1 позову в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття у зв`язку із відсутністю доказів відмови ОСОБА_2 від нездійснення таких виплат, а також існуванням усної домовленості між сторонами щодо поряду їх здійснення, що підтверджується перерахуванням ним на особистий рахунок позивача грошових коштів з призначенням платежу "сплата в рахунок аліментів" та прийняття таких коштів самою ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на дітей, суди виходили з відсутності розрахунку цих витрат, а також належних та допустимих доказів необхідності їх понесення позивачем, що викликані особливими обставинами.
У зв`язку із неподанням позивачем доказів вжиття нею заходів, спрямованих на одержання аліментів з відповідача, та неможливості їх одержати внаслідок його ухилення від їх сплати, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дітей за минулий час.
Обґрунтовуючи визначений розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 5 відсотків від усіх видів сукупного щомісячного доходу відповідача, що підлягає стягненню з нього, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що ОСОБА_2 уклав два договори на утримання дітей на загальну суму 40 відсотків від усіх його доходів, а тому, враховуючи відсутність передбаченої законом можливості стягнути з платника аліментів більше половини його заробітку, суд вправі стягнути аліменти у межах суми не більше 10 відсотків від усіх доходів відповідача. Виходячи з необхідності розподілу вказаних 10 відсотків від усіх доходів відповідача між іншими його трьома дітьми та враховуючи, що на час прийняття рішення по справі ОСОБА_3 вже досяг повноліття, суд дійшов висновку про законність стягнення з ОСОБА_2 на утримання дочки 5 відсотків від його щомісячного заробітку (доходу) щомісячно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 522/12416/17, витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси, та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Відкриваючи касаційне провадження Верховний Суд виходив з того, що касаційна скарга подана у малозначній справі, однак заявник посилається на встановлені судами факти, які вона не зможе спростувати при розгляді іншої справи.
21 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2019 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Сердюк В. В., Фаловська І. М., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку суду, що обставина перерахування відповідачем на особистий рахунок позивача грошових коштів є доказом добровільного виконання ним обов`язку утримання дітей.
У касаційній скарзі заявник посилається на недопустимість як доказів нотаріально посвідчених договорів про сплату аліментів на дітей у зв`язку з існуванням у них дискримінаційних положень по відношенню до їх спільних із ОСОБА_2 дітей та їх недійсністю в силу закону. Крім цього, зазначає, що договірний розмір аліментів не може слугувати орієнтиром для розрахунку розміру аліментів, що стягуються з особи у судовому порядку.
Позивач зазначає, що, вказуючи на належність ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, 5 відсотків від доходу відповідача, суди не встановили, що на момент вирішення справи її вік перевищив 23 роки, а тому вона втратила право на утримання батьками.
Доводом касаційної скарги є посилання на обов`язковість скасування касаційним судом судових рішень у зв`язку із розглядом в порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, та у зв`язку з цим на необґрунтовану відмову у задоволенні її клопотання про здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції з викликом сторін та заяви про відвід суддям.
Молодцова О. В . звертає увагу на помилкове присудження судом аліментів з дня ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення, що не відповідає положенню частини першої статті 191 СК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, який містить посилання на правильність та законність оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій і відсутність підстав для задоволення касаційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із матір`ю, позивачем у справі.
ОСОБА_1 посилалась на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо утримання дітей та просила позов задовольнити.
Згідно наявних у матеріалах справи свідоцтв про народження дітей, ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, які народились від шлюбу з ОСОБА_8, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, матір`ю якого є ОСОБА_10 .
16 квітня 2018 року ОСОБА_2 уклав два окремі договори про сплату аліментів на дитину: з ОСОБА_8 на утримання спільної дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6, у розмірі 25% від усіх видів його доходів, але не нижче розміру однієї мінімальної заробітної плати; та з ОСОБА_10 на утримання спільної дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 15% від усіх видів його доходів, але не нижче розміру однієї мінімальної заробітної плати.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.